„Богдан-Ігор Антонич. Молімся зорям раннім“ — лекція поета, прозаїка, громадського діяча, лауреата Шевченківської премії Ігоря Калинця 7 березня зібрала шанувальників глибокої творчості поета й тих, хто усвідомлює, що більше, ніж знає про Антонича багаторічний дослідник його життєвого і творчого шляху Ігор Калинець, не знає більше ніхто. Захід проходив у Музей етнографії та художнього промислу, в межах лекторію „Гордість міста“ ГО „КонтрФорс“.
Дві години — занадто мало, щоб розповісти навіть найцікавіші факти про Богдана-Ігоря Антонича. А, якщо ще зважити на глибокі знання Ігоря Калинця і бажання детально поділитися всім відомомим йому, щоб цілісно змалювати картину життя поета, то вдалося хіба запалити в слухачів цікавість. На щастя, Калинець вже видав книгу про життя молодого митця — „Знане і незнане про Антонича“, тож охочі зможуть заглибитися в це дослідження.
У межах лекції була нагода переглянути підбірку родинних фото Богдана-Ігоря Антонича, довідатися про його навчання, яке почалося ще в ранньому дитинстві, завдяки одній сільській дівчині (ім’я її поки що не вдалося відкрити). Чимало цікавих фактів і про подальшу освіту поета: незважаючи на те, що він навчався у польськомовних середовищах, досконало володів українською мовою і, як наголосив Ігор Калинець, не написав жодного поетичного рядка польською мовою.
Під час лекції Ігоря Калинця прозвучав твір „Молитва“ (з циклу „Привітання життя“) на музику Марія Петровська (голос) та слова Б.-І. Антонича у виконанні Катерини Наймушиної, Kate Naimushyna (фортепіано). До слова, твір „Молитва“ для голосу та фортепіано Марії Петровської здобув номінації на двох престижних конкурсах: VII Міжнародному музичному конкурсі молодих композиторів ім. Івана Карабиця (Київ, 2017 р.) і ІІ Міжнародному конкурсі-фестивалі мистецтв (Свалява, 2018 р.), а композиторка стала Лауреатом ІІ ступеня в номінації „Юний композитор“ (клас композиції Мирослава Скорика).
Цінність дослідження, яке Ігор Калинець провадить досі, в тому, що він також вивчає середовище поета, вишукує цікаві факти про життя його родини, а також коханої Ольги, з якою Антоничу не судилося одружитися. А доля цієї жінки склалася по-особливому трагічно, та ціле життя вона пам’ятала про свого коханого поета.
Майже детективна історія й пошуку місця поховання Богдана-Ігоря Антонича. Лектор детально, наводячи для кращого розуміння фотографії, розповів як в 60-х роках минулого століття він разом зі своїми однодумцями розшукали могилу поета на Янівському кладовищі. Ця вся інформація є також у книзі „Знане і незнане про Антонича“. До написання цієї праці Ігоря Калинця спонукнуло те, що є чимало досліджень творчості поета та не було жодної біографії, яка б правдиво, базуючись на фактах, розповідала його життєву дорогу.
Наталія ПАВЛИШИН
Світлини ГО “КонтрФорс”
Довідка:
Богдан-Ігор Антонич (1909 ─ 1937) ─ поет-містик, прозаїк, перекладач, літературознавець, а ще маляр, скрипаль і композитор. Писати вірші Б.-І. Антонич почав, навчаючись у гімназії в Сяноку. Продовжив, навчаючись в Університеті Яна Казимира (сьогодні ЛНУ ім. І. Франка). 1931 року вперше вийшла друком поезія Б.-І. Антонича у пластовому журналі “Вогні”. За збірку “Три перстені” 1934 року отримав нагороду львівського Товариства письменників і журналістів. “Книгу Лева” було відзначено 1936 року премією Українського Католицького Союзу. Б.-І. Антонич відійшов у “дім за зорею” у 28 років. Посмертно були видані дві його збірки “Зелена меса” та “Ротації”. Б.-І. Антонич залишається улюбленим поетом уже кількох поколінь.
Ігор Калинець ─ чільний представник “пізньошістдесятницької” генерації письменників та дисидентсько-самвидавного руху, почесний доктор ЛНУ ім. Івана Франка Офіційна сторінка. Поетичну творчість І. Калинця хронологічно поділяють на два періоди: дев’ять книг, написаних перед ув’язненням 1972 року та вісім ─ написаних під час ув’язнення та на виселенні. Відповідно було випущено два томи поезії І. Калинця ─ “Пробуджена муза” у Варшаві 1991 року та “Невольнича муза” у Балтиморі і Торонто 1991 року. Після ув’язнення замовк як поет і став “імпресаріо колишнього Ігоря Калинця”. 1994 року журнал “Сучасність” опублікував його повість “Молімося зорям дальнім”, написану 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Пише і публікує казки для дітей, готує перевидання власних поезій. Джерелами інспірацій І. Калинця є українське бароко й творчість Богдана-Ігоря Антонича і яким він був.
