Сьогодні, 28 лютого 2020 року виповнюється 130 років від дня народження відомого українського маляра, графіка, карикатуриста, педагога, представника авангардної течії мистецтва початку 20 ст., – Осипа-Романа Сорохтея.
Він народився 28 лютого 1890 року в селі Баранчичі Самбірського повіту (тепер – с. Баранівці Самбірського району) на Львівщині у сім’ї залізничника. За національністю його батько чех, а мати – полька. Через 5 років після народження Осипа родина переїхала на постійне місце проживання до Станіславова ( тепер – Івано-Франківськ) і через два роки тут спіткало її горе – під час аварії на залізничній колії загинув батько.
Осип Сорохтей закінчив початкову школу та вчительську семінарію. Ще змалку Осип любив малювати і перші свої уроки отримував від місцевого художника – маляра. Впродовж 1911 – 14 рр. та 1919 – 20 рр. навчався у Краківській Академії мистецтв. При вступі в Академію побачили, що в його метриці написано римо-католик і хотіли його записати поляком, проте Осип Сорохтей сказав, щоб його записали як українця. За період навчання здобув чимало нагород. Проходив студії у таких професорів як, Дембіцький, Вайсс та Панкевич. Особливий вплив на художника мав професор Панкевич.
Із спогадів Дам’яна Горняткевича, студента Краківської Академії про Осипа – Романа Сорохтея : ‘‘ … І тільки любов до України була в нього рівно велика. Коли дивився на інших товаришів із Академії, що ставилися до мистецтва менше поважно, — говорив їм прямо в очі, щоби кинули малярство, а йшли радше до склепу на практику. На його думку, той тільки може й повинен бути мистцем, хто зуміє перевищити всіх майстрів, що досі жили й творили, хто дасть ще кращі речі, ніж вони. Бути мистцем — значить, станути на головокружній висоті — це похід до сонця!
І тому на тих, що не йшли тою тяжкою дорогою, він дивився глумливо, мав відвагу казати людям правду в очі.
… Мав він і добре серце. Сам знав, що біда, й іншому любив помогти. ’’
У 1914 році Осипу довелося служити у війську, а для проходження служби обрав Легіон Українських Січових Стрільців, де прослужив чотири роки та був учасником визвольних змагань. Перебував у Пресовій Квартирі при УСС (культурно – просвітній організації), що мала великий вплив на розвиток його творчості. За період служби в армії, Осип Сорохтей почав малювати портрети, шаржі, карикатури, які відображали риси обличчя, міміку, жести. Саме в цей час митець почав працювати у сатиричному жанрі і зумів у ньому досягти високої майстерності. Тоді ж художник виконав серію класичних портретів військової старшини, а також малював сцени із стрілецького життя. Чимало митців Пресової Квартири відзначали талант молодого художника Осипа Сорохтея.
Із спогадів Дам’яна Горняткевича : ‘‘ … Сорохтей імпровізував у карикатурі. Мав вправну руку. Рисунок ігри ходив йому незвичайно легко, все в нього плило. А проте був страшенно вибагливий щодо техніки. Кожна його карикатура була мяко трактована, мала в собі щось із акварелі, хоч рисована пером і тушом.
… В порівнянні з карикатурами — олійні праці стояли в нього на дальшому місці. В них помітне перш усього змагання зі собою за нову форму, кольорит, за нові проблеми в малярстві.
… У творах Сорохтея слідний нахил до модернізму. Copoхтeй спинився на межі між імпресіонізмом га експресіонізмом, зрозумів, що дальша дорога недоцільна. У виставах рідко брав участь. Далекий був від погоні за дешевою реклямою, тому й згідливим оком дивився на тих малярів, що під різними псевдонімами виписували похвальні гимни про себе.’’
1920 року митець закінчує на відмінно Краківську Академію, здає екзамен на право викладання малювання та повертається у Станіславів, де працює вчителем малювання в українській гімназії. З 1926 р. працює в м.Снятині. Впродовж 1930-1939 років митець створює велику жанрову кількість творів. Основна тематика – знедолений галицький робітник. Серед них такі роботи як : ‘‘Ріжуть дрова’’, ‘‘Сцена на вулиці’’, ‘‘У коваля’’, ‘‘Штукатури’’. Малює також і пейзажі.
У його творчості мають місце сцени з життя міської та сільської бідноти, малюнки з історичного минулого. Також Осип – Роман Сорохтей працював у жанрі релігійного мистецтва (серія на тематику Страстей Христових) та натюрморту. Йому належать графічні портрети Т.Шевченка, І.Котляревського, інших діячів, автопортрети, ілюстрації до книги ‘‘ Життя й пригоди Цяпки Скоропада’’ А. Тото-Долото, (1926 р.). Митець був учасником виставок ГДУМ, АНУМ, УСС у Львові, а також двох міжнародних виставок дереворитів у Варшаві (1931 р.).
Його дружина – художниця Марія Карп’юк, навчалася у Мистецькій школі О.Новаківського у Львові, а також у 1929 році стажувалася в Парижі на кошти митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Сім’я виховувала двох дітей.
Помер Осип – Роман Сорохтей 27 листопада 1941 року, похований в Івано – Франківську. Його мистецька спадщина налічує понад тисячу творів. Роботи художника в основному представлені у Львівській картинній галереї та Івано – Франківському художньому музеї .
Мар’яна ІВАНИШИН
Джерела :
- Горняткевич Д. Жмут споминів про Осипа Сорохтея
- Макойда О. Осип – Роман Сорохтей та стрілецькі часописи. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16530/05-Makoyda.pdf?sequence=1;
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10139;
- http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/sorohtej-osyp/;
- http://litopys.org.ua/encycl/euii227.htm;
- https://mi100.info/2019/08/28/henialnyj-galytskyj-ekspresionist/;
- https://photo-lviv.in.ua/vystavka-tvoriv-osypa-sorohteya-zhyttya-bez-falshyvyh-not-vidkrylasya-u-lvovi-video/.
