Серед найпомітніших мешканців давнього Львова, безумовно, видатний хроніст та багаторічний райця, бургомістр Бартоломей Зіморович. Він народився у Львові, пройшов довгий і тернистий шлях з низин до вершин, пережив декілька облог міста, був свідком епідемій, криз, безлічі падіть особистого, загальноміського та загальнодержавного рівня. Це одна з найбільш відкритих, але й найбільш складних для розуміння персон з минулого Львова. Для розуміння цієї персони потрібно вивчити кожну з іпостасей, у яких він існував. Одна з ключових – це, звичайно ж, автор, хроніст, упорядник текстів. Найвідоміша праця Зіморовича – “Потрійний Львів”. Проте дослідники говорять про можливу його причетність до появи й інших текстів. Про це наступна історія.
Не Львовом єдиним
У 1623 році у Кракові було опубліковано твір “Testament luterski źartownie napisany”. Його автором також називають знатного львів’янина, бургомістра Львова, видатного хроніста та історика Бартоломея Зіморовича.
Зіморович, так виглядає, любив братися за перо та займатися творчістю. Щоправда, до його літературної спадщини залишається багато питань, адже не всі твори, які йому приписують, дослідники вважають доробком цього діяча.
Історія та обставини появи твору
Ширшим тлом, історичним контекстом появи згаданого вище твору Бартоломея Зіморовича можна вважати протистояння між католиками та протестантами у посттридентський період, безпосередньо за його життя і перед його очима. Безпосереднім приводом для написання твору могло послужити конкретне урочисте публічне дійство, яке відбувалося у Львові.
Захід організували місцеві отці єзуїти у 1622 році. Приурочений він був до оголошення святими двох непересічних діячів Товариства Ісусового: Ігнатія Лойоли та Франциска Ксаверія. Відтак упродовж декількох днів, з 19 і до 26 червня, під урочисту гру музичних інструментів і різноманітні активності учнівської молоді, відбувався широкий спектр урочистих дійств. Це супроводжували стрільбою з гармат, а також запуском феєрверків. З нагоди урочистостей було змонтовано сцену, на якій ставили вистави. Були замкнені магазини. Місто поринуло у святкову атмосферу.
Найцікавіше, що урочисто здійснювали імітаційні спалення негативних персонажів, або таких, які у тогочасному суспільстві ними вважалися. Зокрема, було тоді спалено і манекен одного з натхненників Реформації, ченця-августинця Мартіна Лютера. Фігуру Лютера тягали площею Ринок і знущалися над нею, звинувачували Лютера у поширенні єресі. Врешті, витягнули на найбільш помітне місце і публічно підпалили.
Пізніше це дійство було описане у текстах декількох маловідомих авторів, причетних до Львівської єзуїтської колегії. Очевидно, був свідком цих подій і Бартоломей Зіморович. Що більше, дійство мало би вплинути на нього. Очевидно, надихнуло написати на основі згаданих подій власний твір.
“Testament luterski źartownie napisany”
Працю Бартоломея Зіморовича, присвячену декільком дням із життя давнього Львова, не можна вважати історичною. Не була вона еталоном толерантності чи навіть доброзичливості. Написана вона у сатиричному дусі, у жартівливій манері. Ідейно є відкликанням до Реформації та лютеранської теології. Її відносять до перших проб пера Зіморовича. Праця складається з декількох частин. Це формат невеличкої брошури, яка була проілюстрована дереворитами, також містила латинські епіграми.
Образ Мартіна Лютера у творі максимально стереотипний та викривлений. Він не може претендувати на найменшу вірогідність. Німецький теолог постає у Зіморовича як любитель алкоголю, розпусник, суперечлива та непослідовна фігура. Автор відверто висміює Лютера, а водночас і рух, який той репрезентує. Скажімо, Зіморович описує побут Мартіна Лютера в пеклі та його зустріч з дияволом, у пеклі він розташовує і всіх послідовників видатного німецького реформатора.
Між іншим у творі Зіморовича досить незвично витворено образ чортів. Представники нечистої сили у нього не грізні та всемогутні, а веселі та смішні. Вони чорні, мають хвіст і два, або й більше роги. Люблять вино, а на застіллях навіть виголошують тости. Входять у контакти з людьми, а часто і викликають їх на поєдинки. Найцікавіше, що, як і кожен смертний, чорти можуть, наприклад, потонути чи замерзнути.
Хто цікавиться фольклором і знайомий з сюжетами народних легенд, безумовно подумав зараз саме про систему народних вірувань. Там чорти точно такі самі, як у витворених Зіморовичем авторських образах – також веселі, смішні і часто навіть дещо незграбні. Очевидно, що “Testament Luterski…” Бартоломея Зіморовича (якщо це дійсно його) – літературний, перша за все, твір. Проте, як мінімум, мусимо пам’ятати про цей текст, коли сприймаємо “Leopolis Triplex…” того самого автора за беззаперечне джерело.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Heck K. Jόzef Bartłomej Zimorowicz. Burmistrz, poeta I kronikarz lwowski. – Lwόw, 1897. – S. 20-22.
- Jόzef Bartłomej Zimorowicz. Utwory Młodzieńcze / Opracował Roman Krzywy. – Warszawa, 2016. – S. 7, S. 29-32, 66-85.
