За сучасним етнографічним поділом Покуття включає: Городенківський, Снятинський, Коломийський, Тлумацький, Тисьменицький, частину Надвірнянського та Богородчанського районів Івано-Франківської області.
Покутське народне вбрання має свої особливості, які найбільш яскраво виражені у городенківському, коломийському та снятинському народних строях.
Сьогодні представляємо жіноче святкове народне вбрання Снятинського району початку ХХ ст. зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.
Стрій складається із натільного вбрання — сорочки, яка походить із села Видинів Снятинського району.
Сорочка з підтичкою, уставкового крою. Рукав у зап’ястях призбираний у складки та завершений манжетом. Сорочка оздоблена вишивкою “білим по білому” на уставках, вздовж всієї зовнішньої поверхні рукава, на манжетах, обабіч пазушного розрізу та декорована мережками вздовж з’єднувальних швів на пілочці та спинці.
Для оздоблення сорочки використані такі вишивальні техніки: гладь, верхоплут, курячий брід, цирка, мережка петлевим швом, стебнівка.
На Снятинщині, як і по майже всій території Покуття, на початку ХХ ст. стан обгортали незшитим орнаментованим полотнищем — опинкою. Тут за пояс закладали лише один край вовняної обгортки. Підтримував обгортку та підкреслював талію тканий орнаментований пояс — крайка. Наша крайка виткана на одному кінці візерунком з хрестовидних форм та тризубів.
Покутянки носили нашийні та нагрудні прикраси, які одночасно були яскравим акцентом та доповненням у цілісності строю. На шию дівчата та жінки одягали багато рядків намиста із дутого скла переважно білого кольору та прикраси із бісеру — ґердани.
Покутянки вбирали: кольорове скляне намисто у якому переважали темно-вишневі та червоні барви, венеційські коралі, писані пацьорки, правдиве коралове намисто та силянки.
Поверх сорочки на Покутті жінки одягали хутряну безрукавку — кептар. Його оздоблювали аплікаціями зі шкіри та плетінки із сап’яну. На Городенківщині кептарі щедро оздоблювали кольоровою вишивкою вовняними нитками, а на Снятинщині переважали декори у вигляді малесеньких вовняних кутасиків червоного кольору. Такі кептарі в народі називали “калинка”.
На ногах покутянки носили в основному шкіряні чоботи жовтого, чорного або червоного кольорів.
Заміжні жінки ховали своє волосся під наміткою або під хусткою. На Снятинщині ще на початку ХХ ст. носили давній рушникоподібний головний убір – намітку. Це довге, прямокутне полотнище оздоблене на двох кінцях витканим орнаментом з перевагою червоних кольорів.
Одним кінцем складеної перемітки підв’язували підборіддя та викладали над чолом. У завершеному вигляді головний убір набував конусоподібної форми розширеної догори. З часом перемітки замінили на фабричні хустини.
У жіночому святковому вбранні Снятинського району початку ХХ ст. поєднані різні види оздоблення народного одягу Покуття: вишивка, ткацтво, обробка шкіри, бісероплетіння.
Любава СОБУЦЬКА
завідувач відділу народного мистецтва НМЛ ім. Андрея Шептицького
