Всупереч загрозам та викликам, які безперервно супроводжують українців під час російського повномасштабного вторгнення, фестиваль «Віртуози» — це мала частина нашої великої спільноти, яка безупинно наближає Перемогу. Ми створюємо затишний тил, який додає енергії та сил у спільній боротьбі.
З 19 травня по 4 червня у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика пройшло 15 незабутніх подій 42 “Віртуозів”. Тема цьогорічного фестивалю була пов’язана із непростою добою, у якій живе і захищає свою незалежність Україна. Ще з березня 2022 року, наші музи не можуть мовчати: музиканти у часі війни продовжують освітлювати шлях своїм мистецтвом, втішаючи душі й зранені серця. У фокусі Фестивалю постали молоді українські віртуози, імениті іноземні виконавці, музика від бароко до сучасного танго, а також, найголовніше, — українське музичне мистецтво.
Відкриття Фестивалю, вечір-свідчення «Незламності» увінчався символічною для українців композицією. Як відомо, першу версію Третьої симфонії Бориса Лятошинського радянська влада заборонила до виконання. Повертаючись до витоків, Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії під орудою дириґента Володимира Сивохіпа представив власне прочитання емблеми тогочасної доби, що для багатьох музикантів стала прообразом відродження нашої новітньої історії.
20 травня відома молода піаністка Катерина Тітова (Україна — Німеччина) дивувала публіку небанальними артистичними рішеннями у програмі з найвідоміших європейських фортепіанних творів.
Того ж дня віртуози Львівської філармонії представили як перекладення відомих шедеврів класичної музики, так і оригінальні знакові твори у калейдоскопі музичних історій. Це був і святковий карнавальний танок, і патетичний, відчайдушний крик, і звісно ж, любовний романс: на крутих емоційних гірках слухачів супроводжували іспанський виконавець Рафаель Серралле та українські музиканти Лілія Нікітчук та Максим Римар.
Зразок із золотого фонду української симфонічної музики ХХ століття, крім цього, перший концерт в абетці гітарних скарбів світу, а ще легендарний фортепіанний шедевр з юності польського генія: таким публіка побачила третій концерт з фестивального багатства «Віртуозів». А далі — ввіривши милозвучності української мови та інспірованій нею поетичній спадщині свій композиторський хист, Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Денис Січинський, Станіслав Людкевич, Василь Барвінський та Стефанія Туркевич-Лукіянович створили низку пісень-перлин. У концерті 23 травня їх представив камерний альянс Володимира Шагая та Віталія Бобровського. Згідно з їхньою інтерпретацією, кожен український солоспів постав перед публікою як ціла опера в мініатюрі.
Українсько-німецька піаністка Віоліна Петриченко тим часом пропонувала слухачам програму речиталю, зіткана з ліричних, мрійливих настроїв та станів. Саме мрії підіймають нас над буденністю, спонукають до світла й радості.
Фантастично вигадливий маг звука та сміливий новатор епохи — у концерті 25 травня постать «венеціанського чарівника» переосмислили солісти й оркестранти «Віртуозів Львова» на чолі з Дмитром Логвином. Звучали рідко виконувані твори, що не залишили байдужими сучасних меломанів, — хоча і за життя надпопулярного Вівальді шанувальників його творчості досить складно було захопити зненацька.
Світогляд будь-якого митця відкривається крізь його творчість. У «Карпатському концерті» Мирослав Скорик, мабуть, вперше — так цілісно й самобутньо — формулює те фантастичне чуття, завдяки якому ми корінням проникаємо вглиб історії свого народу. Про це свідчить і рання музика Кароля Шимановського. А легкість фортепіанного концерту швейцарсько-французького композитора П’єра Віссмера у виконанні соліста Максима Шадька та Академічного симфонічного оркестру під батутою Вінсента Козловського на події 26 травня подарувала аудиторії приємний післясмак неокласичних гармоній.
Терпкі дисонанси, складні гармонії та джазові елементи — у вихорі з полум’я танцю, який Астор П’яццолла зумів підняти на п’єдестал серед ваговитих брил академічної класики. По світових сценах з гонором крокує колись вуличний танець нижчих суспільних прошарків, а сьогодні вишуканий символ, есенція самої любові до ритмічного руху, зваби багатозначними паузами та млосними інтонаціями — так його побачили на виступі 27 травня.
Інтелігентну камерну розмову про Україну 27 травня вели також Наталія Гордєєва та Віоліна Петриченко, виконавиці, що виступають на провідних сценічних майданчиках. Достатньо сказати, що ступінь їхньої зануреності у делікатне звучання, витонченість форм, та, як наслідок, високий політ музичної думки, завжди є максимально високим. Концерт «Українська поема», як і сам цей жанр, що походить із давньої літературної традиції, міцно пов’язав елементи минувшини й сучасності.
Імпреза 31 травня — про музику життя, що розцвітає у наших містах всупереч усьому. Кожен з творів оповідав чарівні історії — чи то про ошатне європейське містечко на воді — Венецію XVIII століття, чи про строкаті квартали Буенос-Айреса від ХХ століття й до сьогодні. Все це — у мікровсесвіті танго, танго палкого й новаторського, перекладеного з різних інструментів для струнного оркестру та незамінної гітари. Кожна нота була просякнута благоговінням перед цим танцем.
Один з невеликого числа тих, хто заклав підвалини українського сьогодення — безпомильна характеристика для Мирослава Скорика. Присвяту композитору на треті роковини його смерті, 1 червня, складали відомі львівські солісти та колективи у філармонії, для якої Маестро став патроном і символом музичного буття.
Програма «Моє серце бʼється» 2 червня — розрада для зраненої душі та співпереживання їй. На час виступу відомих українських виконавців, що спеціалізуються на бароковій музиці, була змога поринути у світлу надію й бодай швидкоплинну радість. Музика підставила плече — бо таке її призначення здавна, і всі негаразди вона дозволяє переосмислити на краще.
Жанр фортепіанного дуету відносно нещодавно отримав широку прихильність як композиторів, так і публіки. В програмі талановитих харків’ян, лауреатів міжнародних змагань Ігоря Седюка та Олега Копелюка 3 червня відкрилася ціла його репертуарна історія у втіленнях світових та українських авторів. Під час вечора ми почули один з останніх творів Франца Шуберта, чуттєву фантазію для фортепіано в 4 руки, яка є одним зі знакових дуетних зразків, оригінальні твори українських композиторів Володимира Птушкіна та Людмили Шукайло — і перекладення відомих популярних творів Бізе, Равеля, Брамса і Дворжака. Не обійшлось і без новинок: на концерті пройшли прем’єра сучасних фінського та українського авторів Кірмо Лінтінена і Дмитра Малого. Обрані піаністами композиції були пов’язані з невичерпною музичною фантазією та пануванням танцю.
Попри десятий рік тривалої російсько-української війни, іноземні музиканти приїздять до Львова засвідчити нашу єдність та підтримати дух. Цього разу один із найвідоміших серед свого покоління, 4 червня італійський дириґент Рафаель Понті разом з Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії презентували програму з романтичних та сучасних творів, щоб ствердити: світ з Україною, і перемога буде на нашому боці.
Ольга МАКСИМ’ЯК
