Завдяки цьогорічним археологічним дослідженням ми стали на крок ближче до розкриття таємниць Поморянського замку. Про це пише на своїй сторінці у Facebook Науково-дослідний центр “Рятівна-археологічна служба”
Метою наших археологів під час проведення робіт було з’ясувати, які споруди, що зафіксовані на різних історичних мапах та планах, реально існували, а які залишились лише на кресленнях. Окрім цього, розкопки дали можливість «заглянути» і в найдавнішу історію території замку.
Нагадаємо, замок в Поморянах має яскраву і цікаву історію. Як мурована фортеця він функціонував у ХVІ-ХVІІ ст. та особливого розквіту зазнав перебуваючи у власності Якова та Яна Собєських з 1620 до 1696 рр. Двічі, у 1675 та 1684 роках, його захоплювали татари, внаслідок чого за ініціативи короля був розроблений проект його розбудови, який передбачав будівництво земляних укріплень бастіонного типу, зокрема з південної сторони замку.
Один з найцікавіших, але водночас і найбільш суперечливих документів, що дійшов до наших днів – План замку військового інженера Кароля Бенуа (детальніше про нього на сторінці ініціативи Pomoriany Castle/ Поморянський замок). Інколи його датують 1676 р., хоча насправді точної дати дослідники не знають. Цікаво, що у доступних джерелах немає певної інформації про те, що проект був повністю або частково завершений.
Одне із завдань цьогорічних розкопок було у тому, щоб локалізувати фундаменти нині неіснуючих південно-східної восьмигранної та південно-західної квадратної веж, а також спробувати знайти сліди будівництва навколо них земляних бастіонів, позначених на плані Бенуа. Для цього у двох точках зробили перерізи насипів.
З південно-східної сторони нам вдалось зафіксувати фундамент восьмигранної вежі саме в тому місці, де він нанесений на плані Бенуа (з масштабним переведенням на сучасний рельєф). Тож нині ми знаємо, що знизу фундамент був викладений великою рівною цеглою, зверху ж – звичною для інших частин Поморянського замку кладкою з рваного каміння (переважно невеликого), укладеного щільно та зміцненого розчином. Що ж до земляного захисного «бастіону» навколо цієї вежі, результати розкопок вказують на досить скромні розміри зведених тут укріплень. Можемо припустити, що висота валу становила лише 2 м, а відступав він від стін заледве на 10 м.
На місці південно-західної квадратної вежі ми виявили пізнішу споруду, збудовану з цегли ХІХ ст., що може свідчити, наприклад, про невдалу спробу відбудови. Лише на глибині 2,2 м, знайдено те, що може бути рештками старої кам’яної кладки. Від її низу до рівня, на якому проступають ґрунтові води, трохи більше 1 м. Пояснень може бути декілька: або вежа тут була розташована значно нижче інших споруд замку, або в якийсь період тут відбулось суттєве просідання ландшафту.
В обох місцях під час досліджень ми не виявили слідів класичних п’ятикутних бастіонів, які бачимо на плані Бенуа, і які мали оточувати вежі.
Результати цих розкопок дають всі підстави сумніватись в реальному виконанні давнього проекту, принаймні у частині будівництва двох південних бастіонів.
Насправді це не дивно. Схожі ситуації, коли розроблені плани укріплення так і не реалізовували, маємо і в інших містах. Так, ніколи не були завершені декілька проектів розширення фортифікації Львова авторства Фридерика Ґетканта, Яна Беренса й Сіра Десро. Не був реалізований масштабний проект перебудови укріплень міста Буськ. Не були добудовані кам’яні бастіонні укріплення монастиря домініканців у Підкамені, спроектовані інженером Християном Дальке.
Очевидно, причина – в особливостях історичної епохи. У XVІІІ ст. Польська держава переживала одну кризу за іншою, тому багато проектів будівництва, в тому числі військових укріплень, так і не були завершені. Поморянський замок саме в цей період переживав один з найгірших етапів своєї історії і інвентаризації 1770-80-х рр. засвідчували загальний його поганий стан.
Крім того, в насипі валу нам вдалось знайти матеріали більш ранніх епох, а саме фрагменти посуду ранньозалізного віку (І тис. до н.е) та княжої доби (ХІІ – ХІІІ ст.). Це безумовно сліди давніх поселень, а можливо і боярської садиби, яка могла існувати до спорудження замку.
Переконані, що результати наших археологічних розкопок стануть важливим елементом при реалізації проекту відродження Поморянського замку.
