Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова завершення статті українського історика, краєзнавця, мистецтвознавця та публіциста Миколи Голубця про історію Старого Села та розташованому у ньому замку , що була опублікована у часописі Наш прапор 1933 року (№ 78 від 08 жовтня) під назвою “Замок Острожських в Старім Селі”. Першу частину можна прочитати тут. Мову тексту залишаємо оригінальною.
ЗАМОК ОСТРОЖСЬКИХ В СТАРІМ СЕЛІ
(Докінчення)
Та золота доба Старого Села, що за життя князя Константина Острожського почало визискувати своє старе, українське обличча, не тривала довго. Смерть випробуваного патріота князя Константна в 1603 р. була рівночасно заходом сонця відродження українського Старого Села. Вмираючи, залишив князь трьох синів, – Януша, Константина й Олександра. Константин помер небаром безпотомно, а двох його братів поділилися велитенською, маґнатською фортуною. Старосельські добра осталися при Януші, що перший з князів Острожських перейшов у табор наших політичних противників, ставши як усі неофіти, завзятим ренеґатом. Він то відбудував і новими наданнями вивідував латинську парохію в Старому Селі й до своєї смерти в 1630 р. заєдно підтримував латинників зі шкодою й кривдою визнавців реліґії свого великого батька. Дочка його Евфрозина внесла острожську ординацію в дім свого мужа Александра князя Заславського, що походив з молодшої лінії князів Острожських. В розвитку Старого Села не визначився князь Александер Заславський-Острожський нічим; натомість його син Домінік зайнявся нашою місцевістю щиріше. Вже в 1642 році почав задуману ще Яном Завішею, будову замку, але козаки Хмельницького знищили в 1648 р. розпочату будову до основ. Безпосередньо по відпливі козацьких полків зпід Львова, взявся князь Домінік до будови нового замку, який закічено ще перед другим походом Хмельницького на Галичину в 1654 р. Будівничим замку був львівський архітект Амброзія Нутклєвс з Енґадину, що принятий до львівського мулярського цеху в 1592 р. дістав цехове прізвище «Прихильний». Був він в 1598-1629 роках будівничим Успенської церкви, а від 1619 р. бернардинського костела у Львові. Поза Львовом і Старим Селом працював цей видатний представник галицької, ренесансової архітектури в Жовкві. При ул. Боїмів ч. 34 у Львові зберігся його власний дім.
На одинокому сині князя Домініка Олександрі, що помер молодим в 1673 р. вигасла мужеська лінія князів Заславських-Острожських. Дочка Домініка Теофіля, зразу замужем за князем Дмитром Вишневецьким, а відтак Йосифом Любомирським внесла Старе Село в його дім, відкіля перейшло воно в дім Сінявських, з якого Адам Микола Сінявський заопікувався нашою місцевістю з великою уважливістю. Він то обновив старосельський замок, а в 1716 р. взявся до будови замку на румовищах княжого Звенигороду. По смерти одинокої дочки Сінявських, Софії перейшли старосельські добра в дім князів Чорториських, а відтак до теперішних власників гр. Потоцьких.
Як бачимо Старе Село не виходило ніколи з рук старих українських, боярських і княжих родів, та на жаль крім одинокого князя Константина Острожського цілковито ополячених і тому ворожих культурним та національним ідеалам свого-ж таки, українською народу.
Одинока але в парі з тим визначна особливість Старого Села це звалища оборонного замку, побудованого князем Домініком Заславським-Острожським в 1649-1654 роках. Цілість замку уявляє в поземому пляні шестикутник, колись забезпечений на гранах шістьома баштами, з яких нині існує тільки дві. Довкола мурів тяглося колись внутрішнє підсіння, на якому можна було уставити дві хоругви оборонної залоги. Нині підсіння обвалилося, а осталися тільки стрільничі отвори в мурах – в горі для ручної зброї, в низу для армат.
Зброївня старосельського замку була колись обильно вивінувана; з неї то забрав король Собіський у 1673 р. багато зброї і амуніції. За часів Сінявського старосельська зброївня мала вже тільки 8 більших армат, 13 моздірів, 114 старих рушниць і велику скількість шабель, але все те переважно в дуже оплаканому стані.
Приступу до замку боронили, кромі мурів, вали й рови, через які з півдня був перекинутий до головної брами зводжений міст. Тепер існує другий вїзд від заходу, пробитий за часів Миколи Сінавського, про що свідчить герб цього роду над брамою.
Чоло замку було повернуте до півдня, а по його середині здіймається шестигранна башта звана – «столовою» з аттикою й різьбленими в пісковику ренесансевими причілками. На тій башті збереглася до нині картуша з гербом князів Заславських-Острожських і з окружаючими його початковими буквами прізвищ титулу фундатора будівлі.
Це і є той документ метрики, що наближує нам старосельський замок побудований нащадком заслуженого хоч і зледащілого українського роду Острожських.
Поза замком не має Старе Село ніяких гідних уваги памятників старовини.
Мала деревляна церковця св. Миколи, що стоїть на північній окраїні села на межі з Давидовом, побудована в 1742 р. з дубини, була в 1828 р. основно обновлена. Прослідив її – обміряв, зрисував і описав архитект В. Січинський.
Зі старих документів у церковному архіві заслугує на увагу документ ґенеральної візитації з 1764 р.
Старосельський костел побудований на місці старого в 1835 р. нічим нецікавий.
Зі звичаїв місцевого населення заслугує на увагу новорічна коляда, що є свого роду відтворенням татарського налету на село. Діти, що йдуть з колядою, збирають великими громадами й нишком підкравшися під хату, окружають її й на даний знак підіймають крик і з криком впадають до хати, де пірвавши коляду розбігаються з неменшим криком по всіх усюдах. Так більш-менш мусів виглядати татарський наскок, закріплений в традиції місцевого населення.
Микола ГОЛУБЕЦЬ
