Якщо в багатьох містах старовинні міські фонтани визнано пам’ятками архітектури та мистецтва, то в Рівному фонтани загалом можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й збереглися вони в основному в міському парку. Однак нині вони радше схожі на пам’ятки недбальству. А колись фонтанів у Рівному було мало не на кожному кроці.
Латинське слово fontis означає джерело. З давніх-давен фонтани, насамперед, мали практичне застосування: усі охочі могли з них напитися води. А вже згодом ці споруди ставали важливим елементом оформлення міського простору. Якщо попросити пересічного рівнянина перелічити, де нині в Рівному є діючі фонтани, то більшість, вочевидь, згадали б міський парк імені Шевченка та, звісно, бульвар за кінотеатром “Україна”, де днями відкрили перший в Рівному світломузичний фонтан. Власне фонтан на цьому місці був з 1982 року, відколи його звели до 700-річчя міста, але тривалий час не працював.
Коли в Рівному з’явилися перші фонтани, достеменно сказати складно. Хоча в історичних документах, як, наприклад, записах дослідників Волині Стецького, Теодоровича згадується, що в родовому маєтку Любомирських у палацово-парковому комплексі, що колись розташовувався на місці сучасної “Лебединки”, були і фонтани, і античні альтанки, і рукотворні гроти.
Камяні квітки, лебеді, дівчата з фруктами — хіти фонтанної моди
Виявляється, за містобудівними вимогами часів СРСР на кількадесят тисяч мешканців міста передбачався один фонтан. Така норма справді існувала і її намагалися дотримуватися. Утім, хоча повоєнне Рівне й значно втратило в кількості населення, але його центр, парки і сквери буквально зарясніли фонтанами. Особливо їх було багато в 50-60-х роках минулого століття.
Фонтани прикрашали сквери біля Свято-Воскресенського собору і біля залізничного переїзду (донині не зберігся), у міському парку Сталіна-Хрущова (біля сучасного палацу дітей і молоді), у парку імені Шевченка. Фантазія тодішніх радянських скульпторів далеко не заходила. Тому фонтани здебільшого були в стилі лебедів, кам’яних квіток, дівчат з тацями, повними овочів-фруктів. Рівняни любили фонтани. Біля них легше дихати в спеку, вони милують око, а струмені води заспокоюють, поліпшують настрій. Біля фонтанів відпочивали, фотографувалися, призначали зустрічі та побачення. За радянських часів, коли комунальні блага коштували копійки, жодних обмежень на функціонування фонтанів не було. Вода в них буквально лилася рікою цілодобово. І в будні, і в свята. З перервою хіба що на зимові морози.
З роками змінювалося обличчя міста, змінювався й вигляд фонтанів. Від сентиментальних лебедів і квіток поступово переходили до новітніх форм. Аж поки фонтани якось непомітно й загалом зникли з міських вулиць.
На місці протитанкового рову — каскад фонтанів
Окремої уваги заслуговують фонтани в парку імені Шевченка. Старожили міста кажуть, що саме парківські фонтани 60-х років за належного догляду могли б претендувати на місцеві пам’ятки. Утім, чимало рівнян уже давно їх такими вважають. Попри нинішній не зовсім презентабельний вигляд.
Перший фонтан, або водограй, як його називали колись, з’явився в парку в часи Великих Торгів Волинських.
Як відомо, міський водогін почали прокладати в 1929 році. А на території маєтку Любомирських на Гірці, де проводилися Торги Волинські (сучасний парк імені Шевченка) водогін з’явився у 1937 році аби забезпечити належний санітарний стан у виставкових павільйонах та навколо них, а також для полегшення садово-паркових робіт. Водогін дав можливість спорудити водограй біля виставкового павільйону міської влади — магістрату. За описами, він був окрасою виставки.
Під час відступу через місто Червоної Армії в червні 1941-го парк імені Шевченка, який на той момент встиг побути в статусі міського парку менше двох років, був дуже зруйнований. Через усю його територію згори донизу від сучасних Соборної до Чорновола було вирито глибокий протитанковий рів. Це була власне межа князівського фільварку на той час. Під час війни парк було буквально спустошено — вирубано і знищено майже всі дерева і квітники, розтрощено нерозібрані перед війною павільйони. Через парк влаштували проїзд з сучасної Соборної на Чорновола. У перші повоєнні місяці місцеві мешканці крадькома випасали там корів та кіз. Аж доки міська влада в 1945 році своїм розпорядженням не заборонила це. Винних карали штрафом у 100 карбованців або примусовими роботами строком на місяць.
Лише в 1962 році на місці протитанкового рову з’являється каскад штучних водойм з фонтанами. Створили його за проектом викладачів Українського інституту інженерів водного господарства (тепер НУВГП). Згодом межі парку розширили в сторону сучасної вулиці Княгині Ольги. Так у парку з’явилися перші фонтани — “Дюймовочка”, “Кам’яна квітка” (нині зруйнований), “Богатир”. За останнім з чиєїсь легкої руки одразу закріпилась назва “Стоматолог”.
Ці фонтани у 60-і роки були окрасою не лише парку, а й усього міста. Певно не знайдеться такої родини в Рівному, яка б не мала у своєму сімейному архіві фотографій на фоні парківських фонтанів тих років.
У середині 70-х, а згодом у 80-і під час реконструкції парку каскад фонтанів дещо змінив свій вигляд. З трьох фонтанів-старожилів збереглися два. Давно занедбали, а потім і знесли “Кам’яну квітку”, яка прикрашала алею, що вела в бік вулиці Княгині Ольги. “Богатиря”-”Стоматолога” доповнили якимось залізяччям, що спотворило вигляд фонтану. А Дюймовочка тепер сумно дивиться на відпочивальників зі своєї квітки, не маючи змоги заховатися усередину. Спочатку квітка мала ще ряд внутрішніх пелюсток, які розкривалися і закривалися. Колись батьки приводили своїх малюків спеціально подивитися на це дійство. Нині улюблений не одним поколінням рівнян фонтан з казковою принцесою більше схожий на брудну калюжу.
P. S. Під час відкриття “співочого” фонтану міський голова Рівного Володимир Хомко запевнив, що через рік буде оновлено й фонтани в парку.
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
