Восени 1984 року студентка Львівської консерваторії Наталя Кулинич, що працювала піаністкою та клавішницею у Львівському Об’єднанні Музичних Ансамблів (ЛОМА), за пропозицією директора цієї організації організовує новий, професійний жіночий ансамбль «Мальви», до якого ввійшли Лариса Соловій, Тетяна Груна, Ярослава Шедьо, Наталя Данилів, Лариса Воробець та сама Наталя Кулинич (керівник, клавішні). З грудня цього ж року «Мальви» працюють у престижному ресторані «Високий Замок». У репертуарі – популярні пісні українських композиторів, авторські пісні (музика Наталі Кулинич на вірші Анни Канич): «Мальви», «Там полине пісня», «Добрий вечір», «Зимовий вогонь», «Дві флейти»; багато сучасних обробок народних пісень.
Влітку 1985 року ансамбль бере участь у Республіканському Конкурсі артистів естради, який проходив у Хмельницькому. Там же «Мальви» виступають у збірних концертах нарівні з такими відомими артистами, як Микола Гнатюк, Микола Мозговий, Надія Шестак, Ніна Шестакова та інші.
Концерти, сцена, творча праця – ось що потрібно було дівчатам для повного щастя. 1986 рік: «Мальви» у пошуках нового місця для репетицій і нових концертів. В цей час також дещо змінюється склад колективу. У «Мальви» приходить нова барабанщиця Неля Кривута, а також нова солістка – зовсім юна студентка першого курсу Львівського музучилища Інеса Братущик, голос якої «гартувався» у зразковому ансамблі «Щасливе дитинство» при Палаці піонерів. Добре попрацювавши над новим матеріалом і підготувавши повну концертну програму, «Мальви» у 1987 році з великим успіхом «склали іспит» – прослуховування у Львівській обласнії філармонії, до якої були прийняті як штатні працівники.
Гурт «Мальви» у складі солістки Інеси Братущик, флейтистки Лариси Соловій, барабанщиці Нелі Кривути, басистки Ярослави Шедьо, гітаристки та скрипальки Наталії Данилів та під художнім і музичним керівництвом Наталії Кулинич розпочав свою нову сторінку. Всі учасниці ансамблю, окрім Інеси (та Лариси, яка вже закінчила консерваторію), були тоді студентами 5-го курсу консерваторії, по закінченні якої вже мали постійну працю у філармонії. Творчість керівника «Мальв» Наталі Кулинич у цей період досягає найвищого злету. Стараючись іти в ногу з часом, вона багато слухає західної музики, цікавиться джазом, у вільний час спілкується з багатьма джазовими музикантами старшого від себе віку, бере участь у jam-сейшнах, чим збагачує свій досвід. Це все яскраво відбивається на її піснях та аранжуваннях. Її обробки народних пісень «Ти до мене не ходи», «Ой вербо, вербо», «Якби мені черевики», «Лілея», «В гаю зелененькім», «Сіяв мужик просо» та інші стають популярними шлягерами. Саме тоді Наталя відчула смак стилю “smooth jazz”, з яким вона не розлучається по сьогодні. У цей час пишуться пісні на вірші Анни Канич спеціально для голосу Інеси Братущик: «Пісня – любов моя», «Мій тату», «Чому?». Пісні «Буревій» у стилі рок-н-рол, джазова «Зоря надії» на вірші Ярослава Виджака, «Вишневий цвіт» на слова Богдана Кучера, «Троянди» та багато інших стали популярними на Українському радіо та телебаченні. Велика роль відводиться інструментальним творам, одним з яких «Мальви» відкривали свої концерти і саме який дав назву для сьогоднішнього нового альбому Наталі “On the Move”. Наталя разом з «Мальвами» проводить багато часу на студіях радіо, телебачення, приватних. Режисери Львівського телебачення знімають кілька кліпів. Це були пісні «Мальви», «Троянди», «Ти до мене не ходи» і «Мій тату». За увесь цей час «Мальви» об’їздили з концертами всю Львівську область, побували у інших регіонах України.
Восени 1988 року «Мальви» їдуть у першу закордонну поїздку до Польщі для обміну культури між Львівською та Жешувською філармоніями. Поляки їх тепло приймають, оцінюючи високий професійний рівень гурту. Також їх з радістю зустрічають представники української громади Польщі.
Навесні 1989 року «Мальви» в оновленому складі (нова скрипалька та бас-гітаристка) готуються до обласного відбіркового туру Першого всеукраїнського фестивалю «Червона рута», де вони завойовують Перше місце, а солістка Інеса Братущик стає володарем Гран-прі. Після цієї перемоги дівчата здобули ще більше глядацьких симпатій. Як композитор, Наталя Кулинич дістає пропозиції від чисельних поетів для написання пісень на їх вірші. Одним із них був Богдан Кульчицький, і вона за пару днів створила джазове «Кохання у Львові» та драматичне «Де ти?». Восени цього ж року «Мальви» здобувають Третю премію і звання лауреата на Першому фестивалі української пісні ім. В. Івасюка «Червона рута» в Чернівцях, де вони, попри інші пісні, виконували легендарну «Баладу про мальви» В. Івасюка. Пісня «Де ти?» з успіхом прозвучала на заключному концерті лауреатів та гостей фестивалю, між якими були Назарій Яремчук та ВІА “Смерічка”, Тарас Петриненко та його ансамбль «Гроно», Віктор Морозов, Василь Жданкін та ін.
Після «Червоної рути» вже відомі і популярні «Мальви» ще багато гастролюють по Україні, виступають у Москві на телепередачі «Шире круг», в Палаці культури «Україна» в Києві на «Пісенному вернісажі», неодноразово дістають запрошення до Польщі від української громади.
На початку 1990 року «Мальви» беруть «тайм-аут» у зв’язку з декретною відпусткою двох учасниць гурту. Колектив до повного складу вже не повернувся. Однак Наталя Кулинич та Інеса Братущик ще багато творчо співпрацюють, концертують як дует, беруть участь у міжнародному з’їзді «Українська молодь – Христові», записують багато нових пісень на студії «Лева», що було останнім штрихом у творчості жіночого гурту «Мальви». В листопаді 1990 р. Наталя виїжджає до Канади на постійне проживання. А Інеса Братущик іде працювати до ВІА «Смерічка».
Жіночий гурт «Мальви» проіснував понад 6 років і залишив яскраву сторінку в історії української естрадної музики, зробивши вагомий внесок в розвиток музично-пісенної творчості України.
Інформація і фото надані Наталією Кулинич спеціально для сайту “Золотий Фонд української естради”.
Ористарх БАНДРУК
