Дослідження печаток українських громадських організацій та установ, які існували та діяли за кордоном у ХХ ст. є малознаною сторінкою в українській сфрагістиці. Однією з таких маловивчених тем є символіка товариства «Просвіта» в Аргентині.
Українські емігранти у міжвоєнний період розселилися майже в усіх провінціях Аргентини. Найбільші їхні скупчення були у Буенос-Айресі (100 тис. осіб), провінціях Місіонес (40 тис. осіб), Чако (25 тис. осіб), Мендоза (10 тис. осіб), Формоса (5 тис. осіб), Ріо Негро (2 тис. осіб), Коррієнтес (2 тис. осіб), в інших провінціях (16 тис. осіб). Згодом в їхньому середовищі активізується громадське життя. У 1924 р. в Беріссо засновано Український драматичний гурток «Молода громада». Установчі збори відбулися 10 лютого 1924 р. Згодом було скликано загальні збори (присутні 54 члени), які перейменували назву гуртка на товариство «Просвіта». Організація прийняла статут «Просвіти» у Галичині та стала її осередком за кордоном. Одночасно із Беріссо, постало у тому ж році в Буенос-Айресі інше товариство культурно-освітнього характеру, яке також мало назву «Просвіта». Через деякий час ці організації нав’язали між собою контакти і після довгих переговорів, які тривали більше року, дійшли згоди об’єднатися. Найбільша дискусія виникла навколо 6 статті статуту, в якій зазначалося, що членами товариства можуть бути не тільки особи української національності. Врешті-решт, представники з Беріссо домоглися свого, усунувши із статуту цю статтю. Об’єднання відбулося 1 серпня 1926 р. «Просвіта» в Буенос-Айресі стала централею, а в Беріссо – першим осередком, зберігаючи при цьому фінансову незалежність. На початку 1928 р. подано статут у міністерство судівництва, який було затверджено 15 квітня 1932 р. З 1928 р. «Просвіта» почала видавати тижневик «Українське слово», з 1934 р. календарі-альманахи. Станом на 1971 р. організація нараховувала 15 осередків (у тому числі 11 у Буенос-Айресі та околицях), в яких перебувало 1226 членів. «Просвіта» в Аргентині займалася переважно культурно-просвітницькою діяльністю. Осередки створювали театральні аматорські гуртки, хори, танцювальні групи, бібліотеки, проводили святування та курси вивчення української мови, історії тощо. В ідеологічному плані «Просвіта» стояла на позиціях Закордонних частин Організації українських націоналістів (ЗЧ ОУН).
Вдалося виявити два документи, на яких є відбитки печатки товариства «Просвіти» у Аргентині. Вони датовані 31 січня 1955 р. та 6 лютого 1955 р. Листи адресовані Степану Бандері та Проводу ЗЧ ОУН. В них керівництво товариства «Просвіта» висловлювало подяку за новорічні привітання та бажало успіхів у подальшій праці. Лист, датований 31 січня 1955 р., надрукований на фірмовому бланку товариства.
В документах зазначалося:
Документ 1
Буенос Айрес, 31 січня 1955 [р.].
До
Проводу Закордонних Частин
Організації Українських Націоналістів
в місці постою.
ВЕЛЬМИШАНОВНИЙ ГОЛОВО ПАНЕ БАНДЕРА!
ДОСТОЙНІ ЧЛЕНИ ПРОВОДУ ЗЧ ОУН!
Управа Центрального Т[оварист]ва «Просвіта» в Буенос Айресі – Аргенина складає щиросердешну подяку Вельмишановному Провідникові і всім Членам Проводу – ЗЧ ОУН за Різдвяні й Новорічні побажання, що їх мала шану одержати Управа Централі «Просвіта» цього року.
Ми бачимо,що ми не забуті тут, хоча віддалені майже найдальше від нашої Дорогої Батьківщини і не маємо можливостей всяких дій таких, як вимагає від нас час і Батьківщина.
Робимо те, що в наших спроможностях й на що позволяють нам тутешні умовини з думкою й бажанням докласти й від себе цеголку в нашу сучасну велику будову – Українську Державну незалежність.
Просимо приняти від нас щирий привіт та побажання в цьому найкращих успіхів в Вашій жертвенній праці, та скорого осягнення ідеалів, за які сьогодні в Україні кладуть голови кращі Сини нашої Батьківщини.
Слава Україні!
За Управу Централі Т[оварист]ва «Просвіта» в Аргентині
[Підпис] [Підпис]
Михайло Дідух – секретар Микола Хамуляк – голова
[Місце печатки].
Документ 2
ХВАЛЬНА ДИРЕКЦІЄ!
В залученні Управа Централі «Просвіти» в Аргентині дозволила собі вислати на Вашу адресу листа до Проводу ЗЧ ОУН.
Просимо цього листа передати по виміненій адресі, за що з гори щиро дякуємо та перепрошуємо за турботи.
Слава Україні!
[Підпис]
Інж[енер] Роман Бігун
6.[0]2.[19]55 [р.]
[місце печатки] – голова Центр[алі] «Просвіти»
в Аргентині.
До речі, вдалося також віднайти лист «Просвіти» в Аргентині, адресований Голові Проводу ОУН Ярославу Стецьку (Оригінал. Машинопис. Копія зберігається в електронному архіві автора). В ньому запрошували останнього на святкування 60-річчя «Просвіти» в Аргентині, яке мало відбутися у першій половині грудня цього ж року. Лист, датований 12 квітня 1984 р., надрукований на фірмовому бланку товариства.
Нижче подаємо опис та зображення печатки:
Відбиток чорнильний, круглий, діаметр – 38 мм. У центрі печатки міститься зображення: розгорнута книга з Тризубом (який випромінює промені) обрамлені двома лавровими гілками. Під зображенням напис: «SEDE CENTRAL BUENOS AIRES». Легенда: «ASOCIACION UKRANIANA DE CULTURA «PROSVITA» EN LA REP[UBLICA] ARGENTINA». Текст розділений двома крапками. Дата відбитків – 31 січня 1955 р., 6 лютого 1955 р.
На разі достеменно невідомо за яких обставин і хто займався розробкою символіки товариства «Просвіта» в Аргентині. Ці та інші питання потребують детальніших досліджень.
Бандера Степан (псевд. та крипт.: «Баба», «Бийлихо», «А. Власт», «Донат», «Степан Попель», «С. А.», «С. А. С.», «Сірий» та ін.; 1.01.1909 р., с. Старий Угринів Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 15.10.1959 р., м. Мюнхен, Німеччина) – український політичний діяч, провідний діяч українського визвольного руху 1930–50-х рр.). Член Пласту, ОВКУГ, СУНМ, УВО (1927 р.) та ОУН (1929 р.). Закінчив Стрийську гімназію (1927 р.) та агрономічний факультет Львівської політехніки (1933 р.). Член повітового проводу Калущини (1929–1931 рр.), керівник відділу кольпортажу референтури пропаганди КЕ ОУН ЗУЗ, одночасно технічно-видавничого відділу (1930 р.), референт пропаганди КЕ ОУН ЗУЗ (1931–1932 рр.), заступник крайового провідника ОУН (1932 р.), в. о. крайового провідника і крайовий провідник ОУН (поч. 1933 р. – 06.1934 р.). Політв’язень польських тюрем (22.03–4.06.1932 р.; 14.06.1934 р. – 13.09.1939 р.). Засуджений на Варшавському процесі 18.11.1935 р. – 13.01.1936 р. до смертної кари, заміненої на довічне ув’язнення. Після звільнення, зумовленого розвалом Польської держави Керівник Революційного Проводу ОУН (від 10.02.1940 р.), провідник революційної ОУН (1941–1959). Учасник ІІ ВЗ ОУН в Кракові (31.03–3.04.1941 р.). Після того як відмовився відкликати проголошення відновлення української державності 30.06.1941 р., заарештований гестапо(5.07.1941 р.). В’язень німецьких тюрем та концтабору Заксенгавзен (1941 р. – 27.09.1944 р.). Після закінчення ІІ світової війни проживав у містах Інсбрук, Зеєнфельд, Мюнхен. Голова Проводу ЗЧ ОУН (1946–1953 рр., 1956–1959 рр.). Автор низки ідеологічних і програмових творів, спогадів, частина з яких опублікована в збірці «Перспективи української національної революції» (1958 р.). Загинув від руки агента КДБ Б. Сташинського у Мюнхені. Похований на цвинтарі Вальдфридгоф (Мюнхен, Німеччина). Прізвище Степана Бандери є символом українського визвольного руху 1930–50-х рр.
Стецько Ярослав (псевд.: «Зиновій», «Карбович», «Лука», «Б. Озерський», «Орач», «Є. Орловський» та ін.; 19.01.1912 р., м. Тернопіль – 5.07.1986 р., Мюнхен, Німеччина). Закінчив Тернопільську гімназію (1929 р.), студент юридичного факультету Краківського університету (1929–1930 рр.), гуманістичного факультету Львівського університету (1930–1934 рр.). Член УВО, СУНМ, ОУН, окружний провідник ОУН Тернопільщини (1930 р.), заарештований польською поліцією за саботажні акції, через кілька місяців звільнений. Ідеологічний і вишкільний референт Проводу Юнацтва ОУН ЗУЗ (поч. 1931 р. – ?), редактор журналу «Юнак» (1931–1934 рр.), ідеологічний референт КЕ ЗУЗ (1.08.1932 р. – 14.06.1934 р.), редактор «Бюлетеня КЕ ОУН на ЗУЗ» (1932–1934 рр.), учасник Берлінської конференції ОУН (3–6.06.1933 р.). Заарештований польською поліцією 14.06.1934 р., засуджений на Львівському процесі 25.05–27.06.1936 р. до 5 років ув’язнення, що на підставі амністії зменшено до 2,5 років, вийшов на волю 14.12.1936 р., виїхав за кордон 1937 р. Уповноважений ПУН для підготовки великого збору (від 01.1938 р.), учасник ІІ ВЗ ОУН у Римі (27.08.1939 р.), член ПУН. Учасник нарад провідного активу в Кракові (9–10.02.1940 р.), член Революційного Проводу ОУН (02.1940 р. – 04.1941 р.), учасник ІІ ВЗ ОУН в Кракові (31.03–3.04.1941 р.), обраний першим заступником голови Проводу ОУН. За дорученням ОУН проголосив у Львові Акт відновлення Української Держави 30.06.1941 р., очолив уряд Українське Державне Правління. Заарештований гестапо12.07.1941 р. у Львові, політв’язень німецьких тюрем і концтабору Заксенгавзен (01.1942 р. – осінь 1944 р.). Член Проводу ЗЧ ОУН (1945–1968 рр.), провідник ОУН (1968–1986 рр.), голова Антибольшевицького Блоку Народів (1946–1986 рр.), співорганізатор Світової антикомуністичної ліги. Відзначений Золотим Хрестом Заслуги УПА (20.10.1951 р.). Автор низки ідеологічних і програмових творів, спогадів, статей, частина з яких опублікована в двохтомному збірнику «Українська визвольна концепція» (1987 р., 1991р.).
Андрій СОВА
історик
Джерела та література:
- Сова А. Печатка товариства «Просвіти» в Аргентині // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2008. – Грудень. – Чис. 46. – С. 3–4.
