З історії лікування грипу у Львові, або львів’янам, які нудяться на карантині, присвячується

Захворювання на грип та його лікування у Галичині були завжди актуальними. З публікацій тогочасних галицьких часописів  довідуємось про високу поширеність епідемії грипу у Львові середини ХІХ – початку ХХ ст. Епідемію грипу людство навчилось діагностувати з 1173 року, при чому у Німеччині та в багатьох країнах Європи грип називали «російською хворобою»[1].

Тогочасні часописи вказували, що у Львові грип-«іспанка» завдала найбільше збитків з 1889 по 1892 роки, а свою назву дістав через те, що найперше з’явився в Іспанії. Як показувала статистика, у Львові люди менше хворіли, ніж у провінції[2].

На надзвичайній комісії з охорони здоров’я Львова від 14 жовтня 1918 року відмічалось, що у Львові за тиждень помирає від іспанського грипу по 23-26 осіб. Виступаючі на комісії лікарі вказували, що в аптеках Львова є замало препаратів, щоб лікувати грип.[3] В подальшому, в листопаді, кількість померлих від «іспанки» в тиждень становило 64 людини[4]. Доктор Поратинський звернув увагу, що багато смертей можна було б уникнути при доброму забезпеченні ліками, яких не вистачає в аптеках[5].

Епідемія грипу «іспанки» у Галичині припав на період Першої світової війни. Влада Львова перейшла до військових, які були зобов’язані врегульовувати гуманітарні аспекти львівської громади. Для подолання епідемії грипу комендант міста Львова – полковник, барон Майєр у листопаді 1918 року підписав розпорядження, щоб воєнні лікарі надавали допомогу при лікуванні цивільним особам.

На нараді був присутній головний воєнний лікар гарнізону  ̶  доктор Мейсель, який вказав, що без дозволу вищого керівництва він не має права виконувати це розпорядження і попросив коменданта направити звернення до вищого воєнного керівництва, щоб воно дало дозвіл використовувати у Львові воєнних лікарів для лікування цивільних осіб у робочий час.

Зрештою було вирішено, щоб після основної роботи військові лікарі, які лікували воєнних почали лікувати цивільних у Львові. З метою полегшення роботи лікарів комендант розпорядився віддати для службового користування воєнний автомобіль.[6] Слід відмітити, що 15 жовтня 1918 року Міністерство оборони наказало воєнним лікарям надавати допомогу цивільним особам[7]. У грудні 1918 року часописи писали, що «іспанка» забирає все більше жертв, тому кількість лікарів, які надавали допомогу, було подвоєно.[8]

Про масштаби розповсюдження епідемії свідчать й повідомлення дирекції державної колії, що через велику кількість хворих серед персоналу 22 жовтня 1918 року не будуть ходити такі поїзди: Львів – Підволочиськ, Львів-Стоянів, Львів – Рава-Руська, Львів-Підгайці.[9] В іншій статті повідомлялось, що пожежна команда на Стрілецькій площі припинила свою роботу через те, що лише за два дні захворіло 23 пожежники, які несли службу, серед яких і їхній керівник  ̶  капітан Ціцкєвич. На щастя, хоч пожеж за цей період не було[10].

Львів’ян чисельні публікації в «Газеті Львівській» регулярно інформували, як протікає захворювання на грип в інших країнах світу.  Відзначалось, що в 1918 році лише у Барселоні за тиждень померло 1597 людей.[11] У Парижі на складах Лувр, де працювало 3000 тисяч осіб, на грип захворіло 670[12]. Хвороба також не оминула й президента Саді Карно[13].

Велике розповсюдження епідемії грипу в Італії свідчив той факт, що грип мав таку ж високу смертність, як при холері. Так, лише у палаці  єпископа Мілана з 70 людей захворіло на грип 62. У Салоніках в Греції цілий екіпаж моряків одного судна захворів на грип. В Іспанії грип розповсюдився особливо в Мадриді, Валенсії та Барселоні. У Брюсселі захворіла королева, княжна Клементина та багато міністрів[14].

Преса також писала, що лише в Нью-Йорку за тиждень померло 1070 осіб. В Греції в Атенах захворіла на грип вся королівська родина. У місті Тифлісі (Грузія) захворіло 60 тис. осіб, при чому вказувалось, що не було жодної родини, де б хтось з членів сім’ї не захворів[15].  В Іспанії на грип захворіло 4 міністри[16], в Мюнхені  ̶  один[17], а в Берліні на грип захворіли всі працівники Національної опери[18].

Лікування в той час, коли не було антибіотиків, мало виключно симптоматичний характер, тобто, зверталась увага на зменшення болю, зниження температури тощо[19], про свідчать оголошення та реклами препаратів, які пропонувались львів’янам для лікування грипу.

Тож, як бачимо, боротьба людства в історичному розвитку з різними штамами грипу  ̶  стара, як світ. Люди вчилися перемагати їх без антибіотиків, масок, апаратів штучного дихання тощо. І це вселяє надію, що ми здолаємо й теперішній «китайський» Covid-19.

Бажаю всім оптимізму, терпеливості, мудрості і за будь-яких обставин залишатися людьми!

Олег ПРОЦІВ
кандидат наук з державного управління, докторант Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

[1] Influenza // Gazeta lwowska. – 1895. – № 64. – S. 4.

[2] Hispanka // Gazeta lwowska. – 1918. – № 222. – S. 4.

[3] Komisya zdrowotna m. Lwowa // Gazeta lwowska. – 1918. – № 239. – S. 3.

[4] Przebieg grypy we Lwowie // Gazeta lwowska. – 1918. – № 248. – S. 4.

[5] We Lwowie // Gazeta lwowska. – 1918. – № 241. – S. 4.

[6] Do walki z grypą hiszpanską // Gazeta lwowska. – 1918. – № 245. – S. 3.

[7] Zarządzensa z powodu epidemii „hispanki” // Gazeta lwowska. – 1918. – № 235. – S. 5.

[8] Hiszpanska grypa // Gazeta lwowska. – 1918. – № 249. – S. 3.

[9] Wstrzymanie pociągow // Gazeta lwowska. – 1918. – № 242. – S. 3.

[10] Choroba hiszpanska // Gazeta lwowska. – 1918. – № 183. – S. 4.

[11] Madryt // Gazeta lwowska. – 1918. – № 234. – S. 5.

[12] Paryz // Gazeta lwowska. – 1889. – № 287. – S. 5.

[13] Paryz// Gazeta lwowska. – 1889. – № 88. – S. 5.

[14] Grupa // Gazeta lwowska. – 1918. – № 239. – S. 3.

[15] Influenza // Gazeta lwowska. – 1890. – № 15. – S. 4.

[16] Madryt // Gazeta lwowska. – 1889. – № 290. – S. 6.

[17] Monachium // Gazeta lwowska. – 1889. – № 299. – S. 6.

[18] Influenza // Gazeta lwowska. – 1889. – № 288. – S. 4.

[19] Influenza // Gazeta lwowska. – 1889. – № 288. – S. 4.

[20] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1863. – № 8.– S. 2.

[21] Ogłoszenia // Gazeta lwowska. – 1900. – № 324. – S. 3.

[22] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1905. – № 91.– S. 2.

[23] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1880. – № 89.– S. 4.

[24] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1885.

[25] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1880. – № 13.– S. 2.

[26] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1872. – № 202.– S. 2.

[27] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1905. – № 53.– S. 2.

[28] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1870. – № 286.– S. 2.

[29] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1872. – № 40.– S. 4.

[30] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1870. – № 264.

[31] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1868. – № 283.

[32] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1866. – № 287.

[33] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1866. – № 139.

[34] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1866. – № 35.

[35] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1866. – № 17.

[36] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1864. – № 297.

[37] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1864. – № 284.

[38] Ogłoszenia // Gazeta Narodowa. – 1864. – № 173.

[39] Ogłoszenia // Gazeta lwowska. – 1887. – № 256. – S. 8.