Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій старого Львова закінчення статті українського археолога, доктора філософії, професора Ярослава Пастернака “З археольогії околиць Львова”, опублікованої у часописі “Діло” у травні 1932 року (№ 98).
Традиційно текст залишаємо оригінальним. Першу частину можна почитати тут.
З археольогії околиць Львова.
(Докінчення)
Всі вичислені знахідки належать до культури надбужанcького неоліту. Для його кінцевої, фази є типові скелєтові похорони під могилами з керамікою прикрашеною відтисками шнурка у мокрій ще глині перед випаленням. Небіжчики в тих могилах в похоронені у сильно скорченій позиції, бо принятим тоді звичаєм згинали їм по смерти руки й ноги та привязували їх до тіла, щоби небіжчик не ходив по смерти та не шкодив живим. З території самого Львова не знаємо досі ані одного такого гробу, а у ближчій околиці знайшовся він у Ременеві. Біля обрядово скорченого кістяка лежав там ретушований кремінний відщипок як одинокий, скромний дар у «далеку дорогу».
Сучасні з описаними могилами є стоянки зі шнуровою керамікою. Черепки того роду найшлися разом з кремінним знаряддям па Чорній Горі у Грибовичах. До енеоліту належать також усі проверчені камінні топірці. З них тільки один знайшовся на Високім Замку, а його многокутний поперечний перекрій вказує на моравські культурні впливи. Другий, чисто галицький тип дістався до Музею НТШ з Гути Щирецької, разом зі збіркою кремінного знаряддя та кусником зернотерки з пісківця.
Вкінці походять з енеолітичної доби всі мідяні доісторичні предмети. Одна плоска сокирка з цієї групи, найдена ніби-то у Львові, переховується у природничім музею у Відні, але таку метрику дістала вона мабуть через непорозуміння, бо Львів лежить занадто далеко від Покуття, де є більшість мідяних нахідок і де вони оправдані близьким сусідством із Закарпаттям та Семигородом як територією, звідки всі вони походять.
Енеолітична доба тревала цілу другу половину 3 тисячеліття пер. Хр., а після неї настала доба бронзова, яка тревала аж до початку 1 тисячеліття пер. Хр, 3 цього часу не маємо з території самого Львова ані одної знахідки. Закарпатських траків, які стали тоді кольонізувати сильно Галичину, не вабила до себе тяжко приступна, окружена мочарами горбовина, так що аж під сам кінець бронзової доби знайшлося у двох підльвівських селах кілька памяток. Із Грибович походить бронзова сокирка з тулійкою, піднесена на горі проти городища, а з Борщович бронзовий ніж. Може належав до цієї доби також гріб із багатими металевими (бронзовими?) прикрасами, відкритий у Борщовичах у 1927 р. і тепер зовсім знищений.
З залізної доби, яка прийшла по бронзовій та тревала аж до нар. Хр., не маємо з самого Львова знов жадної знахідки, але тим разом і підльвівська околиця не є в кориснішому положенні. Тільки в одних Підсадках біля Пустомит знайшовся одинцем бронзовий tutulus кружок до пришивання одежі на грудях, та частина бронзової вуздечки. Оба предмети належать до ґрупи трацьких бронзів і мають свої анальоґії в гальштатській культурі Угорщини.
По нар. Хр. настає у нас доба інтензивних впливів провінціяльної римської культури. По цілій Галичині роїться від ріжних мешкальних, гробових та окремих знахідок, які належали до германських вандалів, ґотів та ґенідів, але у нашій львівській землі нема знов ані сліду я того життя, хоча недалекий Звенигород був тоді вже значним торговельним центром. В одних тільки Грибовичах найшли біля городища срібний денар Марка Аврелія (161-180).
Доба великих мандрівок народів не лишила по собі також жадних памяток у львівському повіті і щойно з княжої лоби є у ньому трохи більше памяток, які вказують вже на густіше заселення підльвівської околиці. З природи річи мусіли вони бути також у найстаршій частині Львова, на Високім Замку, де був побудований княжий город коло 1250 р. але тепер годі вже там чого шукати, бо все було знищене при сипанні кіпця унії люблинської.
Коли у 1869 р. стали розбирати звалища Високого Замку щоби добути твердий матеріал на копець, була дуже добра нагода прослідити докладно цю найстаршу памятку княжого Львова, відшукати місце, де стояли княжі тереми, надвірна церква та інші будинки, прослідити оборонну систему укріплень, внутрішню конструкцію найстарших валів, підгороддя та взагалі цілу топографію княжого городища та пізнішого середньовічного замку. На жаль, прогайновано докладно цю одиноку нагоду, бо не було між ведучими роботу нікого, хто розумів би вагу хвилини та вартість археольоґічних дослідів у терені.
Тільки один посторонній чоловік зацікавився тим і врятував бодай трохи знайдених дрібних предметів від затрати. Був це Антін Шнайдер, аматор-археольоґ. Він звернув зараз увагу на те, що у розбираних звалищах надибували робітники в ріжних місцях багато побитого черепя, старого заліза, скла, костей та інших останків із княжих і пізніших часів. При цьому найшли також кілька цілих горщків, але робітники кинулися шукати в них грошей та розчаровані побили їх. Бачучи таку масу ріжних предметів, стали вкінці деякі панове колекціонувати їх і в той спосіб повстали збірки Смольки, Боярського та Шнайдра. З них тільки Шнайдер віддав цілу свою збірку до музею Любомирських, де їх тодішні знавці похрестили дуже фантастичними іменами, бачучи в них памятки малощо не зі старої камінної доби. У дійсності так зовсім не є. Більшість предметів походить з далеко пізніших, уже польських часів. Є це залізні списи, шаблі, остроги, кінські підкови, товчене венецьке скло і т. п. З великокняжих часів не збереглося майже нічого.
Друга добра нагода до археольоґічних розшуків на терені старого Львова була у 1858 р., як на узгірі Вроновських рівняли землю під будову нинішньої цитаделі. По ріжним неперевіреним вісткам мали найти тоді «багато попельниць, камінних молотків, брусків і ножів кремінних», але Шнайдер, який оглядав там ріжне черепя, писав пізніше, що воно було зовсім подібне до найденого на Високім Замку. Значиться і там не пощастило найти слідів із найстаршого Львова. Із львівських передмість нема також жадних памяток з того часу, тільки зберігся старий переказ, що на Знесінні, на горі «баба», мала колись стояти камінна баба, нагробна памятка турко-татарського походження, а на протилежній горі мав стояти «дід». Друга «баба» була на місці, де сходяться границі Знесіння, Львова та Кривчиць, а третя в Зарудцях.
У ближчій підльвівській околиці є найбільшою нерухомою памяткою з княжих часів овальне городище на Чорній Горі в Грибовичах. Воно окружене широкими стрімкими шкарпами, а від сходу укріплене потрійним валом. На ньому находяться черепки глиняної посудини княжої доби з типовим хвилястим орнаментом.
Сильна культурна верства з княжої доби є на громадському пасовиську в Малехові над потоком.
Скелетове погребище княжої доби було відкрите в Запитові при будові залізничого шляху Львів-Стоянів, мабуть друге найшлося у Підбірцях, а третє розкопали свого часу в Ременові. Походить воно здається з IX ст.
З усього висказаного виходить, що властивий нинішний Львів не був у доісторичну добу ніколи заселений, бо цих кілька кремінних виробів, які найшлися при ріжних земних роботах на його терені, могло дістатися сюди підчас мисливських виправ мешканців клепарівської надми в долину Полтви. Найстарша частина міста, що розбудувалася у стіп княжого городу на Високім Замку, походила щойно з половини XIII ст. одначе певних останків її матеріальної культури також не маємо крім кількох дещо пізніших церков. Дата їх побудування з історії невідома, але можна би її мабуть вивести з археольоґічного матеріалу, якщо перекопати би терен довкола них та прослідити цвинтарі, які тодішнім звичаєм були все довкола церкви. Знайдені на Високім Замку дрібні предмети походять з пізніших часів, але крім них є у Львові вже багато монументальних, їм сучасних будівель, яких дослід не входить вже в обсяг археольоґічних дослідів.
Ярослав ПАСТЕРНАК
