Сьогодні недільна ранкова львівська кава особлива для всіх українців. Херсон! Наші ЗСУ його повернули! Це сталося так швидко і так довгоочікувано! За це можна випити трошки міцнішу каву, можна навіть з коньячком. Наш партнер Кава Старого Львова пригощає! Тепер, в очікувані кримської кави, ми будемо слухати цікавезні кавові історії Йозефа Маєна.
Цей львівський журналіст влітку 1934 року написав цикл статей під загальною назвою “Розмови про львівські каварні”. Теж розтягуємо задоволення на кілька тижнів. Попереднього разу ми зупинилися на статті Йозеф Маєн. Каварні «Louvre» і «Варшава». Нині продовжуємо.
Здебільшого подібна до «Шотландської», теперішня каварня «Центральна», перенеслась з площі Бернардинської до колишньої каварні на вул. Яґелонській. Щоправда, не змінилось після цього нічого, крім того, що центр міста перенісся трохи далі на захід. Спеціальних заслуг та здобутків не мала. У кожному разі, ніша навпроти входу, призначена на фігуру якогось патрона, зяє наразі порожнечею. Не змогла каварня «Центральна» переманити зі собою і колишніх своїх клієнтів, тихих пенсіонерів та різного роду самітників, які, без сумніву, почувались би не дуже комфортно у її нових, червоних залах, серед квітів на столиках та й у цілій її солодкій, тверезій, ще без диму атмосфері.
У її яскравому світлі виникає бажання бути святково одягнутим та дозволити обслужити себе Віктору, відомому усім гардеробнику з колишнього ресторану «Краківський готель». Та все ж публіка тут, подібно до «Шотландської», зовсім неоднорідна. Важко описати, хто сюди приходить. Здається що це люди, які мешкають десь поблизу. І через це здається, що «Центральна», проти своєї природи, є однією з багатьох каварень, які у великому та зростаючому Львові відіграють роль звичайної районової каварні.
Иншою такою районовою каварнею є «Cafe Rouge» по вул. св. Миколая. Вигляд у неї такий, як і у инших каварень, розсіяних передмістями Відня. За широко відкритими дверима розквітають акації, закриваючи цю каварню від очей перехожих. У малій залі в обідню пору панує бридж. Створює враження віденської, родинної каварні. Це все підкреслює ще факт, що жінки, які є переважаючою публікою у цій каварні, сидять собі вільно, без капелюхів, не обтяжені жодними обов’язками. Але усі тут один одного знають. Знаються так добре, що вже нічого нового собі розказати не можуть. Тому грають у карти. І з цієї причини, правдоподібно у Львові, у більшості каварень грається у карти, перевіряючи злосливе зауваження Шопенгауера (Schopenhauera): «Menschen, die keine Gedanken auszutauschen haben, tauschen Karten aus…». (нім. «Люди, що не обмінюються думками, обмінюються картами». – Пер. ред.)
Завершення наступного тижня. Запасіться терпінням і дочекайтеся.
Юзеф Маєн (1896-1978), народився у Львов, отримав атестат середньої школи у Відні, де вивчав філософію та історію мистецтва. Виступав як актор у львівських театрах, заснував театр “Семафор2. У 1927-1939 роках працював у газеті львівських євреїв «Chwila», яка виходила польською мовою. Цей нарис про львівські кав’ярні був опублікований у цьому журналі з 18 червня по 9 липня 1934 року.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
