Імпровізований боксерський ринг вперше з’явився у Львові наприкінці 1911 року. В одній із найбільших у той час спортивних арен Австро-Угорщини – новозбудованому Палаці спорту на вулиці Зеленій (тепер — спорткомплекс “Динамо”) – відбувався своєрідний “фест”, який проводило місцеве Товариство рухливих ігор. Однією із атракцій цього “прогулянкового концерту”, як називали це дійство, був показовий боксерський поєдинок.
Перші боксери у Львові справили на публіку неабияке враження.
Як писав у листопаді 1911 року краківський тижневик Nowości Illustrowane, у той час бокс уже був надзвичайно популярним видом спорту в Америці, але в Європі він не мав багато прихильників.
Для львів’ян це була абсолютна дивовижа, тож подивитися на поєдинок львівських атлетів Кароля Сонсяди та Тадеуша Буха зібралося багато цікавих. Газета повідомляла, як наші спортсмени познайомилися з боксом.
“Перший з них [Кароль Сонсяда] брав уроки боксу в Парижі в атлетичній гімназії Докера, а пізніше закінчив навчання в Лондоні, де бився з видатними боксерами. Тадеуш Бух теж уже був визнаним бійцем і навчився мистецтву боксу у майстра цього бойового мистецтва пана Романа Ковальського, який приїхав з Мексики”, – розповідали тогочасні газетярі.
Перший поєдинок львівських боксерів тривав 10 раундів по 2 хвилини із хвилинною перервою. Під час двобою Кароль Сансяда дві опинявся на долівці після ударів противника, але щоразу піднімався і продовжував бій. В результаті судді призначили перемогу саме йому: боксер переміг “за очками”, завдавши 101 точний удар, в той час як його суперник Тадеуш Бух – лише 91.
Тижневик Nowości Illustrowane відзначив, що бій був дуже цікавим не таким жорстоким, як це буває в кривавих поєдинках американських боксерів.
“Цей сенсаційний бій, вперше побачений у Львові, був не подібний на жорстокий американський поєдинок, під час якого суперники ламають щелепи, вибивають зуби та смертельно травмують один одного, він продемонстрував зразкові правила майже невідомого в Польщі боксерського спорту”, – писало тогочасне видання.
Другий боксерський поєдинок за участю тих самих атлетів, такий собі матч- реванш повинен був відбутися 14 квітня 1912 року в іншому галицькому місті — Станиславові (тепер — Івано-Франківськ). Арена, на яку мали вийти боксери, була значно скромнішою, провести бій планували у залі товариства “Сокіл” у самому центрі міста.
“До матчу приєднаються ті самі видатні боксери, які боксували у Львові, і для цього вони вже проводять двотижневі тренування. Якщо врахувати, що за подібними дійствами, зазвичай, можна спостерігати лише у найбільших столицях світу, Станиславів, мабуть, повинен пишатися тим, що після Львова став першим містом в Галичині, де відбудеться боксерський поєдинок”, – писала напередодні призначеного поєдинку місцева газета Kurjer Stanislawowski.
Але попри постійну рекламу цей боксерський поєдинок так і не відбувся через низький інтерес старомодної публіки, квитки у достатній кількості продати не вдалося і, як писала та ж газета, зала була пустою.
Після Першої світової війни бокс продовжував доволі мляво розвиватися на галицьких теренах. У 1924 році газета Nowości Ilustrowane розповіла про ще нові спроби популяризувати цей вид спорту у Львові, зауваживши, що він, як не на дивно, все ще має мало прихильників у Польщі.
“Найчастіше його називають малокультурним і грубим видом спорту. Навіть якби це було так, бокс має велике значення у фізичному вихованні – він чудово розвиває тулуб і м’язи рук і ніг, вчить спритності та швидкої орієнтації”, – переконували тогочасні газетярі.
Популярним бокс, як і багато інших видів спорту, був передовсім серед військових. Тижневик Nowości Ilustrowane, повідомляючи про його розвиток у Польщі опублікував фото із тренування чемпіона польської армії з боксу лейтенанта Юноша (праворуч) та його наставника (ліворуч) Гондова. Також було опубліковано фото групи неназваних боксерів, які одними з першими здобували прихильників для цього тоді ще зовсім нового виду спорту.
Богдан СКАВРОН
Джерело: БОМОК
