Масмедіа цієї країни уже порахували, що до 2025 року частину працюючого населення замінять роботи. Вони ходитимуть за продуктами, вкладатимуть спати дітей та доглядатимуть за людьми похилого віку.
Японія – країна, котра дивує своїми новітніми технологіями, та поряд з тим намагається зберегти свої віковічні традиції (наприклад у кулінарії та мистецтві гейш).
Аби познайомитися з її культурою поближче дуже хотілося почути розповідь з перших вуст. Після чималих пошуків поталанило – знайшла людину, яка відвідала країну не так давно й залюбки поділилася найяскравішими спогадами про неймовірну мандрівку.
Знайомтеся – Зоряна Пігович, засновник та директор стоматологічної клініки «Улюблений доктор». Заповзята мандрівниця, за спиною в якої відвідини 42 країн, серед яких зокрема Перу, Гонконг, Сингапур, Тайланд.
Країну, в якій сходить сонце, відвідала не так давно і повернулася сповнена вражень. Що найбільше дивує європейців у способі життя та традиціях японців ми намагалися дізнатися під час нашої розмови.
– Зоряно, скільки тривала ваша мандрівка?
– В Японії ми з командою були 12 днів. Хтось каже, це багато, але насправді – це дуже короткий період аби пізнати таку неймовірну країну.
– Що встигли?
– покататися на найшвидшому поїзді в світі;
– побачити гору Фудзі;
– піднятися на SkyTree – найвищу телевежу на планеті;
– відвідати острів зроблений з компресованого сміття;
– пожити в традиційних будиночках;
– полюбити сиру рибу (сашимі);
– погуляти і поплавати вТихому океані;
– звикнути до суперкомфортних туалетів;
– привчитися носити своє сміття з собою;
– з’їсти річний запас рису і лапші (і вже скучити за борщиком);
– навчилися ніколи не запізнюватися;
– відвідали вулицю Фріків, де надихаються знамениті кутюр’є.
– Японська кухня вразила вас?
– Звісно. Гастрономічна сфера – це те, чим японці пишаються. Вони дуже часто говорять про їжу, а коли їдять, то обговорюють смакові якості частувань. Загалом, повечеряти, не сказавши кілька разів oishii (смачно) – дуже неввічливо (усміхається). Була здивована, коли дізналася, що в Японії їдять дельфінів. З них роблять суп, готують кусіякі (японський шашлик) і навіть їдять сирими. У дельфіна досить смачне м’ясо з яскраво вираженими смаком і зовсім не схоже на рибу.
Натомість у Японії заборонено їсти коропа, бо він вважається священною істотою, і якщо про це хтось дізнається – можливе тюремне ув’язнення чи великий штраф (були прецеденти).
– Чи новітні технології також проникли у кулінарію та ресторанну сферу?
– Чого точно японці не довірять роботам – так це приготування їжі. Загалом є традиції, які незмінні століттями. Те саме пов’язано з певними гастрономічними місцями. Маю на увазі рибний ринок Цукіджі в центрі Токіо. Життя на ньому вирує з 4-ї ранку, коли тут починаються справжні торги за рибу та морепродукти. Навіть власники великих та відомих ресторанів приїжджають сюди особисто, аби самим обрати сировину для приготування страв. Найпоширеніша їжа в Японії – морепродукти. Тому й прийнято жартувати про те, що поки в океані є риба – в Японії ніхто не помре від голоду. Натомість найдорожчі продукти – фрукти і баштанні культури. За деякі сорти персиків доведеться віддати до $ 5 за штуку, а «елітні» сорти кавунів або динь можуть досягати $ 200-500 за кілограм. Улюблений сніданок японця – пропарений рис із соєвими бобами натто. На відміну від китайців японці не зловживають прянощами, оскільки вважають їх шкідливими. Замість них використовується кілька десятків соєвих соусів.
– А незвична їжа за нашими мірками в Японії є?
– Я б назвала це радше екстравагантними смаколиками! (усміхається). На прилавках крамниць можна знайти шоколад зі смаком хрону (Kit-Kat з васабі), картопляні чіпси зі смаком чорниці і навіть газований томатний сік. Тут можна спробувати «пепсі» зі смаком огірка або «кока-колу» з кавовим ароматом. Щодо пива, то воно в Японії продається в скляних пляшках однакової форми, які покупець зобов’язується здати в магазин для повторного використання, або в металевих банках. І досить дороге 6-15 $. Ще одне важливе правило про яке варто пам’ятати, відвідуючи цю країну – в Японії категорично не прийняті чайові. Вважається, що поки клієнт платить за послугу призначену ціну, він залишається з продавцем на рівних. Коли ж покупець намагається залишити зайві гроші, він тим самим знецінює надану йому послугу/товар, прирівнюючи оплату за товар до «благодійної подачки».
А ще варто згадати, що улюблені телевізійні передачі японців – це кулінарні шоу. За статистикою 70% всіх телеканалів в країні обов’язково мають в сітці мовлення хоча б одну таку програму. Ось так!
Найкращим подарунком у японців вважається їжа, бо ведучи досить мінімалістичний спосіб життя, вони переконані, що не варто засмічувати життєвий простір непотрібними речами. Аналогічно, з тих же міркувань, японські чоловіки не дарують жінкам квітів. Квіти – лише на цвинтар.
– А як щодо суші?
– Слово «суші» японці вживають рідко. Для кожного виду рулетів з рису і риби існує своя назва – урамакі, футомакі, нігірідзусі. Дуже часто японці вдаються до харчових барвників. Наприклад, рожевим імбир виходить тільки після забарвлення, натуральний його колір – блідо-жовтий. А ікра летючої риби, яку так люблять використовувати для різних видів суші, взагалі безбарвна. У Токіо в Академії суші відкриті курси для іноземців із приготування цих смаколиків. І як зізнаються знавці, аби суші вдалися справді такими, як мають бути, потрібно дотримуватися десятка таємниць! Однією з них є те, що найкраще вони смакуватимуть, коли будуть «підігріті теплотою рук автора».
– Чи справді японці такі уважні щодо чистоти та пильнують питання переробки?
– О, це справді так! Навіть ми за ці 12 днів звикли приносити сміття додому. (усміхається). Смішно про це говорити, але на вулиці чи десь у місті немає жодного смітника! Це дуже дивно. Все сміття японці несуть додому, а потім сортують на 17 видів. Мінімальна кількість – це 4 кошики, навіть в готельному номері – 2, що спалюється, а що ні. Кожен тип відходів вивозять в певний день і здавати його можна за певними датами. За порушення процедури великий штраф (до 1000 доларів). До речі, туристам як атракцію пропонують відвідати острів цілком споруджений із сміття! Ми також там побували. Це дивовижно! А ще в цій країні дуже висока туалетна культура. Там мабуть немає жодного туалету без підігріву стільчика і менше, ніж із 10-ма кнопками, ще й спеціальний динамік із дзюрчанням потічка в жіночій кімнаті.
– Про Японію пишуть, що це країна безіменних вулиць та торгових автоматів. Чому?
– Так є насправді. В японців відмінна від Європи адресна система. Замість назви вулиць використовують номери кварталів. Кожному кварталу присвоюють унікальний номер – ця цифра і служить адресою. Проміжки між блоками – вулиці – залишаються без назв. Багатьом людям із західних країн така система може здатися плутаною і неефективною, але на ділі це не так. Звикнути до такої системи дуже просто, використовувати її теж легко, і таким чином знайти потрібний район можна дуже швидко.
Японці люблять торгові автомати – по всій країні їх розкидано понад 5 тисяч.У більшості країн торговельні автомати зазвичай продають закуски: чіпси, цукерки, газовані напої, воду, різні види кави – підігріту чи холодну, супи з кукурудзи. Але японці поєднують практичність торгових автоматів зі своєю любов’ю до інновацій і всього незвичайного. В Японії абсолютно нормально купувати в торгових автоматах свіжі яйця, мішки з рисом, букети живих квітів, туалетний папір, презервативи, парасольки, живу рибу, порножурнали – все, що ви можете собі тільки уявити і навіть те, чого не можете – наприклад, «використану спідню білизну». До слова, якщо у комплекті наявне фото власниці цих трусиків – то ціна значно більша. Їх купують для еротичних ігор, як нам пояснили. Кажуть, що японці трошки збочені через довгу ізоляцію і слабий притік нової крові.
– До речі, про еротику, кажуть вона там неабияк розвинена?
– Маєте рацію. Попри свою скромність, японці відомі своїми пристрастями і фетишами. Буддизм і синтоїзм дуже толерантні релігії. В самураїв вважалося нормою мати жінку, коханку і молодого друга-коханця.
У великих містах дуже поширені Love hotels – тематичні заклади, які можна орендувати погодинно. Номери облаштовані у вигляді зубного кабінету, шкільного класу чи садо-мазо кімнат.
Щоб забезпечувати анонімність – все максимально роботизовано. Персоналу немає, автомат приймає купюри і видає ключі. Одним словом «блакитний океан» в готельному бізнесі. Ще такими закладами користуються молоді сім’ї, зважаючи на житлові проблеми (на площі 24-42 м² живуть 3-4 сім’ї чи то 3-4 покоління, тож молодята змушені усамітнюватися).
Водночас країна безпечна, тож приставати до вас на вулиці ніхто не буде. Якщо людину запідозрять в підгляданні чи фотографуванні чиїхось ніжок в транспорті – його одразу виводить поліція і надсилає попередження родині і роботодавцю. І це для японця просто жах – тавро на все життя і всецільний суспільний осуд – як за часів комуністичних партій. От де вибудуваний комунізм на землі (усміхається).
Багато людей мають лише віртуальних партнерів, яким дарують подарунки. Можливо, наступним трендом буде мати свого робота-партнера (усміхається).
У сексі японці дуже відкриті. Деякі види їхньої сексуальної поведінки вважаються табу в західному світі, але багатьма японцями приймаються як належне і практикуються. Прекрасний приклад – хентай: манга або аніме, в яких зображується статевий акт між людьми, монстрами або навіть щупальцями. Хентай (еротичні комікси для дорослих) можна легко купити в книжкових магазинах або книжкових крамницях по всій країні.
Чоловіки цієї країни часто послуговуються нетайморі – суші, які подають на оголеному жіночому тілі.
– Які парки чи пам’ятки найбільше запам’яталися?
– Насамперед національний парк Фудзі – Хаконе – Ідзу, площею 1227 км2, головною перлиною якого є гора Фудзі з діючим вулканом, що є приватними володіннями.
Чарівні водоспади, термальні води, буддистські та синтоїстські храми з червоними воротами, що ніби виринають з води казкового озера Асі.
Ми також відвідали Овакудані – долину великого кипіння. Враження було неначе пролетіли над інопланетною поверхнею з гострими скелями та булькотливою грязюкою, де з фумарол виділяється пара і сірчані гази. Неймовірна краса, поєднана з відчуттям небезпеки – адже вулкани ці діючі. Це такий адреналін!
Кегон – водоспад в районі міста Нікко, префектура Тотігі. Він розташований в національному парку Нікко на річці Дайягава, яка випливає зі східної частини гірського озера Тюдзен-дзі. Колись русло річки було перегороджено лавовими викидами вулкану, що прокинувся, і тепер вона спадає з висоти 97 м, ледве вийшовши за межі озера. Зліва і справа від основного потоку знаходяться приблизно дванадцять невеликих водоспадів, що стікають через тріщини в горах і затверділій лаві.
– А якісь дивні чи смішні пам’ятки зустрічались?
– Японці дуже цінують взаємини: дружбу та відкритість, безкорисливість. Саме це відтворили їхні митці у бронзі біля знаменитого перехрестя Сібуя у Токіо, котрий є найперевантаженішим перехрестям на Землі. Адже коли вмикається зелене світло з усіх 4-х сторін, то його перетинають до 2000 чоловік одночасно.
Саме на цьому місці собака чекав свого господаря щоденно впродовж 7-ми років після його смерті! Світлину на цьому місці й ми собі зробили!
Ще один з «дивакуватих» символів майорить на будинку відомої корпорації пивоваріння «Asahi». Цей символ співзвучний із японським словом – щастя, доля, фортуна та присутній у вигляді подарунків у ювелірній індустрії, улюблений герой коміксів… це золота какулька (усміхається).
Насправді задум у архітекторів був інший. Головний офіс компанії Asahi складається з двох архітектурних форм. Перша – 100 метровий будинок у формі пивного келиха з дахом у вигляді піни. Друга – нижча чорна будівля, дах якої мав би нагадувати величезне золоте полум’я і символізувати «палаюче серце пива Асахі». Однак люди побачили в золотистій будові не що інше, як «золоту какашку». А сама будівля отримала назву «будинок золотої какашки».
– Подейкують, що це нація, яка найбільше працює. Це справді так?
– Японці – справжні трудоголіки. Можуть запросто працювати 15-18 годин на день без перерви на обід. Приходити на роботу вчасно в Японії вважається поганим тоном. На місці треба бути хоча б на півгодини раніше. У японській мові навіть є слово “кароші”, що буквально перекладається, як “смерть від перевтоми”. В середньому щороку з цим діагнозом помирає десять тисяч чоловік. Японці дійсно вважаються дуже працьовитою нацією – тут не прийнято брати відпустки, а на роботі часто засиджуються допізна. У країні навіть існують так звані «капсульні готелі». Це відокремлені ліжкомісця з телевізором, якими часто послуговуються керівники середніх ланок, аби не витрачатися щоденно на дорогу додому. Відтак деякі японські чоловіки приїжджають до родини лише на вихідні. А загалом про країну небезпідставно говорять – країна роботів та майбутнього. Адже модною фішкою стало навіть замовлення роботів ляльок-двійників. За світлинами компанія створює спеціальну ляльку, яку дуже часто дорослі діти надсилають своїм батькам, адже через завантаженість на роботі не мають змоги відвідувати їх навіть на родинні свята. Тож лялька-двійник спілкується з батьками замість їхньої дитини.
– Повернімося до незвичного, що ще вразило?
– В Японії на вулицях можна побачити вази з парасольками. Якщо починається дощ, можете взяти будь-яку, а потім, коли дощ закінчується, поставите в найближчу вазу. У всіх північних містах Японії, де взимку випадає сніг, підігріваються тротуари і вулиці. Ожеледі не буває і сніг прибирати не треба. Дуже зручно! Водночас у Японії немає центрального опалення. Кожен обігріває квартиру як може.
Загалом нація дуже відкрита та привітна. Японці знають, що іноземцеві майже неможливо вивчити їхню мову, тому мінімальне знання мови викликає у них захоплення. Японія маленька країна, але тут багато всього самого великого. Тут є найдорожчий парк розваг у світі – Disney Sea, чотири з десяти найвищих американських гірок. У Токіо найрозвиненіша система метро в світі, тут розташовані найбільший залізничний хаб і найзмішаніші пішохідні перехрестя.
Завдяки усім дивовижам – це країна, яку хочеться пізнавати ще і ще. Про неї хочеться розповідати. Загалом мандрівки у незвідані країни – це неймовірні відчуття і враження!
Спілкувалася Леся КІЧУРА
Фото з архіву Зоряни ПІГОВИЧ
