Біографія Яна Генрика Розена (1891, Варшава – 1982, Арлінгтон, США) відома нам тільки у загальних рисах. Народився він у сім’ї художника-баталіста Яна Розена (старшого), і батько став його першим вчителем рисунку та малярства. Потім вчився у Швейцарії та Мюнхені, а з 1914 року – у Парижі, де його застала перша світова війна. Ян Генрик Розен вступає до лав французької армії, а пізніше переходить до польського легіону генерала Галлєра; після війни – чотири роки перебував на дипломатичній службі на посаді військового радника.
На початку 20-х років він раптово покидає військову та дипломатичну кар’єру і віддає себе малярству. Непересічний талант художника привернув до нього увагу вищих достойників вірменської церкви у Львові, які розпочинали реставрацію та реконструкцію храму. Розен отримує замовлення на розпис стін собору. З самовпевненістю молодості та вірою у власні сили він береться за цю величезну роботу, яку завершує у 1927 р.
Реалізуючи свій проект розписів інтер’єру собору та вітражів, Ян Генрик Розен пішов шляхом синтезу вірмено-візантійської традиції з західноєвропейськими тенденціями модерного мистецтва у формі поєднання експресивних засобів виразу з пізньосецесійною стилізацією. Особливо вдалися художнику, на думку сучасників, «Тайна вечеря», «Розп’яття» та «Поховання св. Оділона». Представники вірменської громади були зворушені, адже в постатях численних вірменських та католицьких святих можна було впізнати портретні зображення відомих осіб. Наприклад, Фома Аквінський рисами обличчя сильно нагадував організатора та натхненника розбудови Вірменського собору архієпископа Юзефа Теодоровича, себе Розен спортретував в образі св. Яна Непомуцена, а серед людського тлуму можна було впізнати обличчя Яна Матейки. Слід визнати, що зважитися на таке сучасне оздоблення інтер’єру собору ХІV ст. зміг би не кожний. Наскільки це було виправдано – з точки зору збереження автентичності пам’ятки – служить темою для дискусій і у наші дні. Але, у будь-якому випадку, сміливість молодого художника відразу принесла йому визнання.
Львівська преса відгукнулася низкою позитивних рецензій. І навіть негативні відгуки працювали на користь Розена. Він стає популярною постаттю у Львові: отримує замовлення на поліхромні розписи в костелі Стрітення монастиря кармеліток у Львові, папського палацу в Гандольфо, а також посаду професора рисунку та декоративнного живопису і пізніше – завідувача відповідної кафедри на загальноосвітньому факультеті Львівської політехніки.
У 1933 р. після ліквідації факультету Розен робить черговий кульбіт і… опиняється в католицькому університеті у Вашінгтоні, де отримує посаду викладача сакрального мистецтва. Тут, в Америці, він проживе ще майже півстоліття найбільш плідного періоду свого життя, виконає величезні мозаїки у кафедральному соборі в Сент-Луїсі, поліхромні розписи у соборі Сент-Метью та в єпископському соборі у Вашінгтоні, а також культових спорудах в Сан-Франціско, Голлівуда, Піттсбурга, Буффало та інших міст.
І все ж перша велика творча робота Яна Генрика Розена, яка стала початком його світового визнання, була виконана художником саме у Львові. І як шкода, що ми не можемо побачити фрески та вітражі Розена з Вірменського собору в оригіналі. Ми навіть не знаємо, що від них збереглося при теперішньому стані церкви…
Галина ГЛЕМБОЦЬКА
Джерело: “Галицька брама”, 1996, листопад, № 21-22. – С.20
