Ян Димітр Соліковський, або невигадана історія незвичайного львівського архієпископа

Одним з найбільш цікавих персонажів ранньмодерного Львова був Ян Димітр Соліковський. Католицький архієпископ Львова, він був особою з надзвичайно цікавою для свого часу біографією, яка дозволила йому «відзначитись» у багатьох знаних подіях того часу. Тож пропонуємо вам поглянути на невигадані надзвичайно цікаві сторінки з життя Яна Соліковського та спробувати заглибитись у питання, яким був його вплив на історію Львова (та і не лише Львова).

Народився Ян у протестантській родині і був найстаршим з семи синів Яна з Сєрадза та його дружини Сусанни. Про його ранні роки життя відомо не дуже багато. Так, від зими 1556/1557 року до червня 1559 р. він навчався у Краківському університеті. За порадою знаного релігійного діяча Флілпа Меланхтона батькові Яна, він продовжив своє навчання у німецькому Віттенберзі. Після повернення на батьківщину був при дворі земського судді Яна Кшиштопорського.

Філіп Меланхтон

Згодом, Ян Соліковський приймає католицизм (зміна конфесії для ранньомодерної людини сприймалась набагато спокійніше ніж у наш час і протягом життя людина могла змінити конфесійну приналежність 3-4 рази). Ян вступає на службу до куявського Якуба Уханського. Згодом Соліковський саме йому присвятив один зі своїх панегіриків. У цей час Соліковський познайомився з Петром Скаргою, Мартином Кромером та іншими діячам.

Після смерті у 1572 р. короля Сігізмунда ІІ Августа, Соліковський активно втручається у процес виборів нового короля Речі Посполитої. Свою думку він виклав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах. Спочатку підтримував кандидатуру Максиміліана Габсбурга, а згодом — Генріха (Анрі) Валуа. 21 березня під час коронаційного сейму було зачитано підготовлений ним лист. Після втечі Генріха Валуа, Соліковський вирушив до Франції, щоб переконати його повернутись.

Після обрання королем Стефана (Іштвана) Баторія, він вирушив йому назустріч та зустрівся з ним у Снятині 3 квітня 1576 року, де переконував його у правильності католицької віри. Після цього він супроводжував короля до Кракова. Разом з королем 12 березня 1582 року прибув до Риги. Після призначення 1 травня віленського біскупа Юрія Радзивілла адміністатором Інфляндії став одним з його найближчих соратників.

8 листопада 1582 року Стефан Баторій звернувся до Папи Григорія ХІІІ з приводу призначення львівського архієпископа. 28 березня 1583 року Соліковський отримав затвердження Папи на посаді, але фактично вступив у керівництво львівською кафедрою 1 липня того ж року. У травні 1586 року вирушив як посол разом з Анджеєм Баторієм до Риму до Папи Сикста V. Під час нових виборів короля, підтримав кандидатуру шведа Сігізмунда ІІІ Вази та сприяв нормалізації стосунків зі шляхтою.

У 1590 році львівський єпископ Гедеон Балабан повідомив про намір укласти унію з католицькою церквою, що Соліковський сприйняв досить скептично, враховуючи конфлікт Балабана з Патріархом і Львівським Успенським братством. Соліковський ввів вивчення катехизму в неділю після полудня, протегував братство св. Анни, у 1597 році утворив Братство Милосердя, підтримував побожні банки, скриньки св. Миколая, братство св. Лазаря. Одним з найбільш епохальних його кроків на посаді архієпископа полягав у тому, що у 1584 році він привіз до Львова єзуїтів, які від цього часу розпочали свою діяльність у місті, а у 1608 році навіть відкрили свій навчальний заклад. У 1600 р. він дав кошти для будівництва нового костелу бернардинів у Львові. Запам’ятався Соліковський також певними конфліктами з православною громадою Львова, зокрема спробами заборонити відповідні богослужіння.

14 липня 1601 р. він підписав свій заповіт. Після своєї смерті у 1603 році, був похований в Латинській катедрі Львова, в презбітерії існував «надгробок» з епітафією, де було вказано, що він прожив 74 роки. Під час реставрації храму у XVIII столітті надгробок було втрачено. Один з чільних діячів ранньомодерного Львова, Ян соліковський залишив непересічний слід як в його історії так і в історії Речі Посполитої.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

1. Вирський Д. С. Соліковський Ян-Димітр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 699.
2. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991.