У стародавньому місті Лева, на пл.Ринок, 13 розташована так звана “Алембеківська кам’яниця”. Побудована вона на початку ХVІІ ст., на місці попередньої ґотичної ХVІ ст. Першим її власником був Ян Алембек (Jan (Johann) Alеmbek, варіанти написання імені: Allembeg, Alempech, Alnpech, Alnpek, Almpek, Allembege), львівський аптекар та бургомістр, автор першого опису Львова (1618 р.).
Збереглося дуже мало даних про молоді роки Яна Алембека. Відомо, що він вчився на аптекаря за кордоном, у 1582–1586 рр. перебував у Вроцлаві, про що свідчать записи в його особистому записнику (Imionnik), що дійшов до наших днів. В 90-х рр. XVI ст. навчався в Падуї.
Під час навчання Алембек завів багато знайомств із німецькими студентами, завдяки чому згодом отримав від них пропозицію зробити опис Львова для енциклопедії «Опис міст світу» (лат. «Civitates orbis terrarum») — шеститомного каталогу міст світу, виданого у 1592-1618 роках, присвяченого імператору Максиміліану II Габсбургу.
Готували видання редактори — Й. Браун та Фр. Гоґенберґ. Результатом такої співпраці став перший друкований опис Львова “Topographia civitatis Leopolitanae” («Топографія міста Львова») опублікований у шостому томі енциклопедії, який побачив світ у Кельні в 1618 р.
Друкований опис Львова супроводжувався кольоровим мідеритом панорами Львова Гоґенберґа, створеною за малюнком панорами Львова кінця ХVІ — початку ХVІІ ст. Аврелія Пасароті (Aurelio Passaroti) — інженера-фортифікатора короля Зигмунда III, з яким Алембек мав добрі стосунки.
У 1597 р. Алембек після навчання повернувся до рідного міста й потрапив до в’язниці через майнові проблеми. З 1602 р. він очолював демократичний рух львівських міщан проти узурпації влади в місті львівським патриціатом, за що двічі зазнавав ув’язнення і за образу магістрату був позбавлений громадянства Львова, яке йому повернено указом короля Зигмунта ІІІ лише в 1607 р. Цей період діяльності знаного аптекаря висвітлений у його особистих нотатках, які довгий час зберігалися в архівах Львова.
Під час пошесті 1623 р. Алембек втратив дружину і доньку. При другій епідемії 1625 р. його було призначено бургомістром з огляду на його знання та вміння боротися із заразою.
Крім «Топографії міста Львова», написаної близько 1603–1616 рр., Я. Алембек є автором мемуарів про виступи львівських міщан проти міського патриціату, опису епідемії 1623 р. та інших записок. В його історичній спадщині надзвичайно цінні документи — виписки з міських книг (книга рахунків за період 1414–1459 та книга актів ради в 1402–1459 рр.) та різних документів латинською мовою про історію Львова до 1617 р.
Йоган Альнпех “Про природні багатства, розташування і забудову міста, людей та їх основні заняття (1603–1605 рр.)”:
… Це місто має найкращі каменоломні в порівнянні з іншими містами Польщі, чотири цегельні, багато печей для виробництва вапна, а також велику кількість дерева, придатного для будівництва. У навколишніх горах є також поклади гіпсу і гарного прозорого алебастру, якого мало де можна знайти. Місто має архітекторів і найдосвідченіших будівничих – поляків, німців, італійців, і в кожній професії настільки чудових майстрів, що ніде в Польщі не можна б краще озброїти військо, як тут…
Ринок служить як для справ громадських, де вирішуються адміністративні питання і суперечки, так і для купецьких, де виставляються на продаж всі потрібні товари. Він становить велику квадратну площу, оточену чудовими високими мурованими кам’яницями; у східній стороні ринку височить вишуканий будинок архієпископа.
Можна побачити натовп купців усіх народів, які напливають до цього міста майже з цілої Европи і Азії, найбільше греків, турків, вірмен, татар, волохів, угорців, німців та італійців. Тут розбещений натовп бездіяльних гебреїв – вигнанців цілого світу, – тут – майже їх “земля обітована”. Саме вони, спокійно дрімаючи на міських бруках, заробляють своєю запобігливістю більше, ніж інші купці…
Хоч внаслідок сусідніх воєн Львів, як торговельний центр, дуже підупав, однак сюди продовжують приїжджати купці з Туреччини, переважно греки, які перебувають під пильним наглядом присяжного міського товмача, щоб запобігти обдурюванням. Щороку вони продають приблизно 500 бочок малмазії. Це місто в достатній кількості постачає цілому польському королівству різні шовкові тканини, килими і пахуче коріння. У Львові також є воскобійні, які зайвий віск постачають німцям, італійцям та Іспанії.
Восени солять тут також варті похвали щупаки, які можна порівняти з тими, які колись ловили між двома мостами у Тибрі і дуже їх цінили римляни. Навколо є багато великих ставків, де ловлять коропів, піскурів та окунів; вони смачні і дешеві. Привозять сюди угорські і молдавські вина, але вони дуже дорогі, тому населення п’є переважно солодкий мед, заправлений хмелем, і пиво – напої не тільки смачні, але й корисні для здоров’я.
Є у Львові також міделиварня, де відливають військову зброю. Є великий арсенал, заповнений всякого роду військовою зброєю. У громадському шпихлірі зберігається такий великий запас зерна, що його вистачить на довгі роки. Місто це має друкарню і папірню і все, що тільки потрібно для людського упожитку; до того ж тут незрівнянно низькі ціни на продукти, що притягає до міста велику кількість людей різних національностей і професій, а одночасно запроваджує також різноманітні пустощі і розваги.
Місто має дві брами: краківську, звернену на північ, і галицьку – на південь; стільки ж є передмість, де збудовано приблизно 1500 будинків, які магістрат наказав будувати з цегли, щоб у випадку нападу неприятелів могли бути легко знесені. На тих передмістях височить багато римо-католицьких і грецьких храмів. Місто огинає річка, яку звичайно називають “Полтва” і яка випливає з малого джерела біля цегельні Гольдберга (на Кульпаркові). Вона перепливає попід мури міста, від півдня до півночі, далі тече між горами, через гаї і долини і, круто повертаючи, широким розливом впадає до ріки Буг під містом Буськом. У місті є сади, повні різних і розкішних фруктових дерев, декілька виноградників, які постачають ледве 100 бочок терпкого вина, багато пасік і родючі поля…
- Джерела:
“…на місці попередньої ґотичної ХVІ ст…” В ХVІ ст. вже будували в стилі ренесанс…