Колись Львівський університет починався як звичайна єзуїтська колегія, що займала всього лише одне приміщення. Однак, з роками університет розростався, збільшувалось число факультетів, а з ними і кількість студентів, тому одним корпусом уже було не обійтись. Сьогодні, щоб помістити більше 20 тисяч своїх студентів у розпорядженні Львівського національного університету ім. І. Франка більше десятка корпусів. При чому історія кожного із них є доволі унікальною і цікавою, адже жоден корпус не будувався спеціально для потреб цього навчального закладу.
Навчальний корпус геологічного та біологічного факультетів
Цей корпус є одним із найунікальніших, оскільки саме в ньому після зруйнування 1848 року розмістився головний корпус університету. До того ця будівля мала цікаве використання. Тут розміщувався єзуїтський конвікт, тобто своєрідний пансіон, в якому виховувалась шляхетська молодь. Після його закриття споруду використовувалось як казарми, поки замість солдат сюди не перемістились студенти.
Навчальний корпус географічного факультету
А от корпус географічного факультету від самого початку використовувався як навчальний заклад, однак відносився він не до університету. Тут діяла духовна семінарія, а згодом й богословська академія. Саме в її подвір’ї стояв у міжвоєнний період пам’ятник А.Шептицькому. Після початку Другої світової війни корпус був частково пошкоджений, а академія припинила свою діяльність. В час радянської влади будинок було передано Львівському університету. Однак, географічний факультет тут оселився лише в 1975 році, а до того тут містився студентський гуртожиток. За спогадами старших викладачів університету, котрим випала можливість жити в цьому гуртожитку, умови там були не найкращі. В одній кімнаті жило не по 2-4, а аж по 10 студентів.
Навчальний корпус економічного факультету
Як, виявилось, багато вважає, що будівля економічного факультету університету є вже зовсім новою, і збудована саме під потреби університету. Головний фасад зі сторони проспекту Свободи і справді є добудовою 1948-1952 рр., однак частина корпусу з боку вулиці Театральної була збудована ще в 1890-1892 рр. для Художньо-промислової школи.
Навчальний корпус факультету журналістики
Дещо осторонь від інших корпусів примостився корпус факультету журналістики. Хоча розташований він в доволі престижному районі – на Кастелівці. Сам будинок збудовано у 1909-1910 рр., тобто в період золотої доби будівництва Львова. Очевидно, що споруда в цьому районі не могла будуватись для навчальних потреб. І справді, це приміщення, яке ще називають прибутковим домом Бромільських, спочатку використовувалася як багатоквартирний житловий дім. Свою назву – Бромільських – він носить через прізвище його власників, адже в ті часи володарями багатоквартирних будинків було не тільки місто, але й приватні особи.
Навчальний корпус факультету культури і мистецтв
Безперечно найстарішим з поміж усіх є навчальний корпус факультету культури і мистецтв, що міститься в приміщеннях колишніх келій монастиря бернардинів. Монастир було зведено в 1600-1630 роках, і в тій його частині, де зараз розміщено факультет були келії. Уже з середини XVIII ст. сюди було перенесено III гімназію ім. Франца Йосифа. Загалом, в період до 1939 року в цьому будинку діяло почергово 4 різні гімназії.
Навчальний корпус факультету міжнародних відносин
Ще одним житловим будинком, однак елітним, був свого часу корпус факультету міжнародних відносин. Збудовано цю будівлю ще в 1889-1890 рр. на замовлення княгині Кароліни Понінської. Згодом, у 1901 році новим власником стає Калікст Понінський, а в 1903 – президент торгово-промислової палати Самуїл Горовіц. Останнім володарем кам’яниці у міжвоєнний час був Міхал Мар’ян Баворовський. Після війни будівлю було передано Львівському університету.
Навчальний корпус юридичного факультету
Цікаво, що такий гігант як будинок юрфаку будувався у 1883-1884 рр. як приватна кам’яниця посла до сейму Станіслава Брикчинського. Щоправда, тоді споруда мала не 6 поверхів, а тільки 4. Бракчинський недовго прожив у цьому будинку, і вже 1900 року ним володів Галицький кредитний банк. За якийсь десяток років новим власником споруди був вже “Королівсько-цісарський упривілейований кредитний заклад торгівлі і промислу”. На початку 1920-х рр. володарем споруди стає Варшавський дисконтний банк, на замовлення якого і було добудовано верхні поверхи у 1922-1923 рр. З приходом радянської влади будинок перейшов до Львівського університету.
Корпус інституту післядипломної освіти
По сусідству з будівлею юрфаку знаходиться будинок, що є практично його однолітком, оскільки споруджений в 1886-1887 рр. Його власником, аж до Другої світової війни, була страхова фірма Товариство взаємних убезпечень “Флоріанка”. Частину приміщень товариство надавало в оренду і для інших потреб. Зокрема, нам відомо, що в міжвоєнний час за цією адресою діяв пансіонат “Каштелянка”, який славився своїми термальними водами. Виявляється в цьому місці колись били термальні джерела, а до побудови Галицького сейму сюди виходили бані від казино Гехта.
Головний корпус Львівського університету
Ну і звісно родзинкою університету є його головний корпус. Будівля ця зведена у 1877-1881 рр. як місце засідання Галицького сейму. У 1906-1907 рр. було надбудовано 4 поверх споруди та зведено бічне крило зі сторони вулиці Листопадового чину. Галицький сейм засідав в цьому приміщенні до 1914 року, а вже у 1923 році сюди перебрався Львівський університет.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Вікіпедія
- polona.pl
- lnu.edu.ua
- wikimapia.org
