У селі Лазещина на Закарпатті у кінці XIX століття було збудовано залізничну станцію Зімир (Zimir). Назву взяли від притоки річки Лазещини. Як видно, це був великий будинок, який мав ще й додаткову альтанку для пасажирів.
Він знаходився дещо північніше сучасної станції, майже навпроти старенької церкви. Не знаю, чому він не зберігся. Можливо, був зруйнований під час Другої світової війни.
Про інший будинок, який іще донедавна був станцією, пишуть, що його збудовано у 1935 році, і він є пам’яткою архітектури. Проте у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України село Лазещина взагалі не згадується. Тож можна припустити, що у довоєнні часи це був один з допоміжних будинків станції і сумнівно, що він являє якусь архітектурну цінність. Проте він був “людською цінністю”!
Пам’ятаю зимові походи на чорногірські вершини Петрос і Говерлу, які починались і закінчувались на станції в селі Лазещина. Головну мету подорожі – Говерлу – було видно вже з перону (якщо його можна було так назвати).
А так виглядає Говерла з села Лазещини, якщо пройти в сторону Чорногори всього лиш один кілометр. На цій світлині також видно маленький приміський потяг. Колись у Лазещині зупинялись тільки три потяги: приміські “Рахів – Івано-Франківськ” і “Рахів – Коломия”, а також найважливіший для львів’ян – “Рахів – Львів”.
Потяг Рахів-Львів прибуває сюди після опівночі. Тому туристи довгими зимовими вечорами затримувались у якійсь колибі в лісі, щоби провести вечір біля вогнища, а не в холодній станції, будинок якої не опалювався. За пів-години до прибуття поїзду станція оживала. Люди набивалися до залу очікування і ставало тепліше. І хоча пічка була зруйнована, а потім і взагалі розібрана, все ж такий-сякий притулок для туристів і мешканців села станція давала.
У 2013 році станційну будівлю Львівської залізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок (за іншими даними тепер це будинок відпочинку працівників “Укрзалізниці”).
Натомість колишня станція тепер офіційно називається “зупинний пункт Лазещина”, а для пасажирів збудовано павільйон, в якому немає нічого, крім лавки.
Не уявляю, як можна під таким павільйоном взимку чекати на нічний потяг…
Головний інженер Львівської філії “Укрзалізниці” стверджував, що зупинний пункт у Лазещині сьогодні відповідає усім нормативним вимогам, враховуючи той пасажиропотік, який тут фіксують [4]. Але насправді пасажиропотік став маленьким тому, що тут немає каси, а у поїздах далекого сполучення квитки не продаються. Тож треба або купити квиток заздалегідь, або їхати за 5 км в сусіднє селище Ясиня, де на вокзалі є каса (додам, що вночі до Ясиня немає чим доїхати). Протест депутатів Рахівської районної ради і їхнє звернення до Міністерства інфраструктури України нічого не дав…
Хоча, якби депутати більше піклувались про людей, то виділили би кошти для утримання станції або хоча би збудували поряд таку-сяку колибу. Можна бути впевненим, що місцеві мешканці і змерзлі туристи були би їм вельми вдячні!..
Автор: Zommersteinhof
Корисні посилання:
