Як вирішити проблеми зі спортінвентарем у селах Галичини, або поради сторічної давнини від Степана Гайдучка

Степан Гайдучок (13.03.1890 р., с. Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 16.03.1976 р., м. Львів) – професор тіловиховання, журналіст, громадський та культурно-просвітній діяч, вояк Галицької армії; активний діяч, практик і теоретик гімнастично-спортивного руху, один з організаторів і активних діячів руханкових і спортивних товариств («Український спортовий кружок» в Академічній гімназії у Львові, «Сокіл-Батько», «Україна», «Пласт», «Карпатський лещетарський клуб», «Український спортовий союз», «Український студентський спортовий клуб», СК «Сагайдачний» у Філії Академічної гімназії у Львові та ін.), збирач документів і укладач фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху, учень і послідовник професора Івана Боберського.

За своє життя написав чимало праць про фізичне виховання та спорт. Серед іншого в нього є публікація присвячена питанням фізичного виховання у народних сільських школах Галичини. Зважаючи на фінансові проблеми, які стояли перед українськими вчителями руханки (фізичного виховання) не тільки у селах, а й у містах, Степан Гайдучок, маючи за спиною чималий досвід, поділився деякими порадами на сторінках додатку «Сокільсько-січовий вістник» часопису «Діло». Стаття «Прилади і прибори до науки руханки в народній сільській школі» вийшла друком 8 жовтня 1922 р. у числі 30 (9861).

Публікую із збереженням мови та правопису оригіналу.

Степан Гайдучок

Прилади і прибори до науки руханки в народній сільській школі

Памятай, що треба виховати не раба,
але смілого, певного, відважного і
свідомого своєї сили громадянина

Нарікаєш брате, що годі вчить руханки в сільській школі, бо нема мовляв, на чім. А колиб ти підглянув таки сільську дитину, навчився би від неї багато.

Скажу покищо про навчання хлопців. Се не теорія, а практика.

Хлопці хоч би в другій народній клясі так радо машерують при пісні. А ти тоді навчиш не лише впоряду і виробиш у них гарний, бадьорий хід, але також привчиш гарних стрілецьких пісень і розвинеш почуття ритму і краси.

Також не потрібно жадних приладів ані приборів до забав із співом чи забав ігор без приборів. Вистане тобі сільський майдан (вигін), чи подвіря при школі.

А весною майже кождий сільський хлопчина крутить собі з коровячої шерсти мячик т[ак] зв[ану] «свинку». Скажи всім обовязково знести мячики і навчи ними не лишень ціляти, але також переведи з ними гри як свинка, воробець, їздці, городок, гилька (18 мячевих ігор І[вана] Боберського) [йдеться про книгу: Боберський І. Забави і гри рухові. Часть ІІ. Вісїмнайцять гор мячевих. – Львів: Накладом товариства “Сокіл”, 1905. – 29 с. – А. С.] і инші. Виробиш у них почуття лучности, зручність, бистроумність, відвагу, бистре око.

А чи нема то в селі ліщини чи вербини?

Таж хлопці самі роблять з того луки і стріли. Кажи принести їх до школи. Постав кілька влуч (вистане жердка з прибитою на ній карткою паперу). Вчи їх попадати в ціль. Хлопцям дуже то подобається, інспектор тебе похвалить, а легко і дешево виробиш цільне око. Відразу нехай міряє і ціляє пів кляси, щоб инші не нудилися. При кінці року зроби змагання в стрілянню, запроси родичів а найліпшому дай нагороду. Де можна, то нехай хлопці справлять собі катапульки. Не завадить виробити цільне око! — Тільки займися хлопцями, вони тебе за то полюблять і будуть инших предметів вчитися радо.

А нераз бачив ти, як хлопчина ходить по пручу моста. Тобі навіть на гадку не прийде, що се є ті рівноважні вправи, які наказує переводити шкільний плян. Не переводи, бо нема на чім. Зажадай же і в найбіднійшій громаді одної сосни для школи. Сільський майстер легко її задовбає і поставить на вкопаних стовпцях високо від землі 40 см. Проважня готова! Вмій тільки собі порадити!

Другим разом двом хлопцям кажи принести два посторонки чи мотузи (от такі, як коні на них впинають — їх батьки певно будуть ріжно тоді про пана вчителя говорити і бог зна що підозрівати!) постав з одної сторони по 10 хлопців і стількиж з другої. Кажеш «Вперед!» і обі сторони стараться перетягнути противника. Не лише даєш примір тим, що вийшли зі школи пізнають, як забавитися, але вже у дитини збудиш волю до перемоги й побіди. А маючи такі прибори, возьми з учениками забави «пійму» і круту линку. В сусіда позич дві драбини, устав склезом об стріху. Вчи вилазити швидко і певно. Вчи лізти по прямій драбині. Навчися сам пожарництва і вчи вже дітвору помагати в нещастю.

Стіна шкільного будинку нехай тобі заступить щеблівку і можеш зарядити випруги. Все можна зробити, коли є зрозуміння й охота! Навчи їх гнучкости і смілости. Вчи скакати у височінь і в даль. Легко тобі се зробити. Шпагат якийсь у тебе все знайдеться. Привяжи на обох кінцях по камінцеви але так, щоб не злітали. У відступі півтора метра або двох забий дві тички фасолі, повертівши в них що 10 см дірки і набивши в них кілків очевидно в напрямі зіскоку. Місце, де мають зіскакувати скопай, розвісь на кілках у рівній висоті шнурок, посередині повісь картку білого паперу (ліпше буде видно) і вже можна скакати. Зачинай від найнизчого кілка і поступай чимраз вище. А щоби скорше йшло, то зроби десять пар таких стояків в одній лінії, устав їх, і 10 хлопців може рівночасно скакати. Правда, що великого кошту не треба. Хлопці самі скопають і жердки принесуть. Ти їм покажи лише, як це зробити.

А скок у даль? Закопай жердку повздовж до напряму розбігу (поземо на землі). Се буде границя відбою. Кажи широко на 1 м, а довго бодай на 4 скопати, аби земля була мягка при віскокови (коли є де близько пісок, то можна на вести зо дві фіри піску. Скічня легко і дешево уладжена.

Памятай, що треба виховати не раба, але смілого, певного, відважного і свідомого своєї сили громадянина.

Джерело: Гайдучок С. Прилади і прибори до науки руханки в народній сільській школі // Діло. – Львів, 1922. – 8 жовтня. – Чис. 30 (9861). – С. 7–8.

Андрій СОВА
історик

Джерела і література:

1. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
2. Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
3. Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення:03.2018).

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків,Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com