Якщо через відкриті джерела переглянути військову історію Львова, то можна побачити, що місто щонайменше 16 разів перебувало у стані облоги. До міста намагались вдертись татаро-монголи, козаки, турки, німці, росіяни. Один раз штурмували Львів й шведи, пише ilvivyanyn.com. Ця подія мала місце у 1704 р.
Північна війна
Історики, говорячи про події 1700 – 1721 рр., що мали місце у Європі, називають цей період Північною війною. Головними учасниками цього тривалого військового конфлікту стали дві коаліції на чолі з Швецією та Московією. Ці держави змагались за панування у Північній, Центральній та Східній Європі. Московія прагнула також здобути вихід до Балтики.
Московський цар Петро I, спільно з Данією та Саксонією, скориставшись тим, що шведський престол здобув молодий Карл XII, оголосили війну Швеції та почали вторгнення на Гольштейн-Готторпське герцогство, шведську Лівонію та шведську Інгерманландію. Та шведські війська відбили напад й самі перейшли у контрнаступ, вторглися на територію Речі Посполитої, яка виступала у союзі з Саксонією.
Становище у самій Речі Посполитій було неоднозначним, оскільки король Август II Сильний та частина магнатів виступали проти Швеції, натомість інша частина шляхти були прихильниками Швеції. У 1701 р. шведські війська здобули Варшаву, захопили низку міст. 14 січня 1704 р. польський сейм скинув з трону короля. Новим королем Речі мав стати Станіслав Лещинський.
Перед штурмом
12 липня 1704 р. у Речі відбулись вибори нового короля. Трон здобув Станіслав Лещинський. Вибори пройшли з багатьма “але” – далеко не вся шляхта погодилась з таким вибором, процес відбувався під “охороною” шведської армії Карла XII (понад 30 тис. бійців).
Згідно польського законодавства, магнати мали право виявити непокору королю, якщо той порушував їх права. Так з’явилась Сандомирська конфедерація – об’єднання шляхти, яке не визнавало Лещинського монархом, виступало проти Швеції. 30 серпня представники конфедерації уклали з Московією угоду, за якою вступали у війну проти Швеції.
Сили конфедератів відступали у східному напрямку від Варшави, аби з’єднатися з саксонським військом під командуванням фельдмаршала Адама Генріха й далі прямувати до Литви.
Сили сторін
Ставка Августа II знаходилась у Сокалі. До містечка був передислокований фактично весь гарнізон Львова. У самому місті Лева лишалось до 500 бійців під командуванням досвідченого ветерана воєводи Франтішека Галецького (бійці полку воєводи Яна Красінського, угорці, 120 бійців гарнізону). Галецький мав зустріч з Августом II і той запевнив, що скоро до міста надійде підкріплення – понад 6000 бійців, включаючи 2000 козаків.
20 серпня 1704 р. у місті з’явився шведський офіцер, який приніс лист-ультиматум від шведського генерал-лейтенанта Магнуса Стенбока – Львів мав щотижня (терміном на 2,5 місяці) надавати шведському війську тисячу бочок пива та три тисячі бочок борошна. У разі відмови львів’янам загрожував штурм та пограбування. Варто зазначити, що місто було одним з найбагатших серед міст цілої Речі Посполитої. 21 серпня у місті пройшли збори магістрату. Частина чиновників пропонували капітуляцію, прохати у шведського монарха зменшити розмір вимог. Крапку поставив Галецький, який розірвав ультиматум. Воєвода був впевнений у тому, що місто витримає облогу як це було й у попередні часи. Також керівник львівського гарнізону сподівався на обіцяну Августом допомогу.
Дізнавшись про такий жест Галецького, шведський король вирішив штурмом захопити Львів. Задля цього він виділив три полки драгунів під командуванням полковників Красова, Бухвальда та Дюкера (понад 1400 бійців) та вирушив без артилерії у напрямку Львова.
Перша атака шведів
Дізнавшись що до Львова прямує шведська армія, представники магістрату відправили на зустріч шведам посланців, аби повідомити, що згодні виконати умови Карл XII. Однак посланців відкликали – магістрат отримав помилкову звістку про те, що до міста прибуло підкріплення.
На світанку 4 вересня до Львова підступили шведські підрозділи. Шведи взяли під контроль Високий Замок, який на той час не виконував оборонних функцій. Галецький закликав зайняти оборону. Незважаючи на те що гарнізон мав понад 170 гармат, було обмаль боєприпасів.
Угорська піхота, очолена Зигмунтом Каменецьким і Францішеком Галецьким, зайняла позиції на Пороховій вежі і мурі від Босацької хвіртки до Королівського белюарду, де встановили гармати. Три групи містян зайняли позиції на мурі: загін на чолі з Рафаїлом Боїмом відповідав за сектор від белюарду до Краківської брами, загін лавника Томаша Будного – від Єзуїтської хвіртки до Галицької брами, підрозділ лавника Кароля Шмелінга – південно-східна частина муру.
5 вересня на Янівській дорозі відбувся перший бій – шведів атакував загін з 200 вершників. Останні зазнали невеликих втрат і відступили до Сокільників. Шведи наступали на місто двома колонами – перша рухалась теперішньою вул. Городоцькою, а друга – вул. Коперніка. Шведи зупинились у Краківському передмісті та почали обстрілювати оборонні позиції між Єзуїтською хвірткою і Галицькою брамою. Троє драгун намагались проникнути через відчинену Єзуїтську хвіртку, однак їх знищили.
Аби зупинити обстріл міста, Галецький звелів підпалити передмістя. Однак через вітер пожежа перекинулась на Львів. Шведський король спостерігав за містом перебуваючи на Високому Замку, і це попри те, що один з оборонців вбив його охоронця, а уламок ядра збив капелюха з голови Карла XII.
Генеральний штурм
Генеральний штурм міста був призначений на 6 вересня. Шведи повинні були захопити монастир Кармелітів босих, а звідти вдарити по Пороховій вежі, белюардику та Босацькій хвіртці. Шведи усю ніч готувались до вирішального бою, натомість гарнізон міста спав.
Вранці 6 вересня близько 400 драгунів на чолі із самим королем підійшли до оточеного кам’яним муром монастиря. На території споруди знаходилось понад 200 бійців, однак як тільки шведи розпочали атаку, охоронці розбіглись. Драгуни закололи поручника, який відповідав за оборону монастиря. Поляки втратили 20 бійців, натомість у шведів втрат не було.
Далі шведи захопили Порохову вежу, белюардик, Босацьку хвіртку. Вони рушили вулицею Руською до ратуші, захопили Галицьку і Краківську брами, біля Єзуїтської хвіртки з’єдналися з іншим загоном і разом взяли монастир Бернардинів. В приміщенні Єзуїтської колегії схопили та взяли в полон самого Галецького.
Шведи почали грабувати місто. Найбільше постраждали аптекарі, вірменська громада, крамарі. Райці міста, які зібрались у приміщенні Ратуші, всю провину переклали на Галецького.
Результати
Шведський король частково “амністував” Львів, погодившись на те, що місто буде врятоване від розграбування, якщо виплатить 400 тис. талерів. На збір коштів дали добу. Спритні міські урядники та заможні міщани дали генералу Стенбоку хабар у розмірі 5000 талерів і розмір контрибуції знизили до 300 тис., а на їх збір дали шість днів.
Шведи знищили понад 100 гармат які знайшли у місті, однак не мали змоги їх транспортувати. Поки шведський король перебував у Львові, війська Августа ІІ повернули на захід та захопили Варшаву. Станіслав Лещинський перебрався до Львова.
Під час короткої облоги міста загинуло понад 60 його захисників, кілька десятків отримали поранення, а решта потрапили у полон. Шведи втратили до 30 бійців, включаючи двох офіцерів. Місто сплатило понад 173 тис. талерів контрибуції – 70 тис. передали римо-католики та вірмени.
Львів, який витримав до 1704 р. чимало потужних штурмів, став жертвою трьох полків драгунів, які не мали потужної артилерії. Головна причина такого розвитку подій – помилкові дії гарнізону, легковажність.
Станіслав ЧЕРНІКОВ
