Із дивовижною швидкістю Львів змінює своє обличчя і ми, сучасники, із острахом спостерігаємо за цими, часто небажаними змінами… Але, подекуди, забуваємо, що процес цей є природнім і невблаганним, й розпочався він у кінці XVIII сторіччя, коли львівське середмістя позбавили стін, надавши Львову можливість рости…
Кінець XIX – початок XX сторіч позначився появою та впорядкуванням цілої низки вулиць добре знайомих львів’янам. Серед них й нинішня вулиця Саксаганського…
Далеко не кожен мешканець знає, що під вулицею в колекторі тече давній потік Сорока – доплив ріки Полтви.
На початку вулиці був міст через Полтву, на якому в 1812 – 1888 роках стояла скульптура шанованого у Львові святого Яна Непомука (від неї – одна з давніх назв проспекту Шевченка – вулиця святого Яна).
Нинішня вуличка Саксаганського одна з наймолодших у місті. Вона сформувалася як повноцінна вулиця тільки в добу міського самоврядування, коли під час глобального впорядкування Львова у 1871 р. вона отримала назву Стежкової.
До цього року це була лишень вузенька пішоходна стежка вздовж річки Сороки, яка протікала майбутньою вулицею в напрямку до Академічної (нині – пр-та Шевченка). Наприкінці ХІХ століття Полтву із рукавами ховають під землю, а Стежкову починають забудовувати…
У 1905 році вона отримала назву на честь учасника Січневого повстання 1863 року, громадського діяча, польського політика та економіста Тадеуша Романовіча.
Порівняно у короткий час, до початку I Світової війни, вулиця вже була сформованою – була забрукована та мала довжину близько 240 метрів . У часи німецької окупації Львова, у травні 1942 року, вуличка дістає назву Алеєнштрассе.
Після приходу радянської влади, у грудні 1944 року, вулицю перейменовано на честь видатного українського актора, режисера і драматурга Панаса Саксаганського (Тобілевича) (1859-1940).
Використані джерела :
