Про життєвий і творчий шлях професора українського тіловиховання Степана Гайдучка (1890–1976) неодноразово з’являлися публікації на сайті Фотографії Старого Львова. Сьогодні пропонуємо ознайомитися із ще одним сюжетом його біографії.
Закінчивши свої студії в Академічній гімназії у Львові, Степан Гайдучок став членом товариства «Сокіл-Батько». Прийняття відбулося на ІХ звичайному засіданні старшини гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» 8 жовтня 1910 р. У сокільську організацію Степан Гайдучок прийшов у час її розквіту. Адже Іван Боберський як голова організації з потужною командою робив усе можливе для розвою сокільського руху в Галичині. Кандидатура Степана Гайдучка не викликала ніяких застережень. Він вже мав певний досвід в організаційній сфері, пройшовши вишкіл під керівництвом Івана Боберського в Академічній гімназії в лавах «Українського спортового кружка» у 1906–1910 рр.
Після вступу до «Сокола-Батька», Степан Гайдучок поринув у роботу. У 1911–1914 рр. він входив до складу старшини «Сокола-Батька», займаючи різні посади, зокрема начальника, писаря та заступника голови руханкової секції, якою керував Іван Боберський. У рухівні «Сокола-Батька» він вишколював, серед інших, й ремісничу молодь та сам вправлявся в учительському кружку. Упродовж 1910–1914 рр. Степан Гайдучок брав активну участь у Загальних зборах та таємних засіданнях «Сокола-Батька» (Надзвичайних Загальних зборах, що відбулися 3 грудня 1910 р., Надзвичайному (таємному) засіданні старшини 17 квітня 1911 р., ХІХ Загальних зборах 4 травня 1912 р., ХХ Загальних зборах 8 березня 1913 р., ХХІ Загальних зборах 14 березня 1914 р., Надзвичайних загальних зборах 25 квітня 1914 р. та ін.).
Як журналіст Степан Гайдучок писав про організацію «Сокіл» інших європейських народів, зокрема чехів, словенців, хорватів тощо. В його активі є публікація «VІ. Олїмпіяда в Празї» про VІ Всесокільський злет, який відбувся упродовж 28, 29, 30 червня та 1 липня 1912 р. у Празі. Ще одну публікацію «У Словінцїв» Степан Гайдучок присвятив словенським соколам. Влітку 1913 р. йому вдалося побувати в цьому краї і ознайомитися з життям і побутом словенців, та, власне з товариством «Сокіл», яке постало 1863 р. У 1905 р. всі словенські сокільські осередки об’єдналися у союз із центром у Любляні. Степан Гайдучок відзначив те, що словенські соколи є добрими руховиками, завзятими і наполегливими практиками та мають відвагу брати участь у міжнародних змаганнях поряд з чехами, французами та іншими європейськими народами. Статтю «У Словінцїв» було опубліковано на сторінках сокільського часопису «Вісти з Запорожа» 15 травня 1914 р. У книгозбірні Степана Гайдучка, частина з якої дійшла до наших днів, вдалося віднайти видання, яке побачило світ 1913 р. з нагоди 50-ліття словенського «Сокола» – «Slovenski koledar za leto 1913. Ob 50 letnici slovenskega Sokolstva 1863–1913». На титульній сторінці є автограф Степана Гайдучка із записом: «Любляна 4.VІІІ.1913». На мою думку, це один із днів його перебування на словенській землі і дата придбання книги.
Текст публікації Степана Гайдучка «У Словінцїв» подано із збереженням мови і правопису оригіналу.
Степан Гайдучок
У Словінцїв
Довело ся менї минулого лїта бути у їхньому краю і придивити ся житю і бутю не лише у містї, але й на селї. На селї у них цїлком противно як у нас. Не викидають здохлих псів і котів на дорогу або в ріку, мають биті дороги, гарні, муровані, дахівкою криті доми, а ставлять їх в порядку а не будують ся, як кому хоче ся. У хатї панує чистість і порядок. Долівка заметена, стіл накритий чистою скатертю, в хатї не держуть худоби нї курий. Кождий має кілька книжок тай часопись або і кілька. Є в селї гостиниця або і дві, де можете чисто зїсти і переспати ся. Там ґаздинї вміють навіть смачно зварити.
«Розумні люди» – скажете. Певно, бо працюють, вчать ся від других а не нарікають.
Та хочу сказати більше ту про їх Соколів. Як тілько у Чехів повстали ті товариства, то Словінцї, хоч як малий нарід, бо 1 ½ мілїона, стали їх заводити у себе. Они пізнали, що в єдности сила. Їм сприкрило ся панованє Нїмцїв і стали єднати ся. Вже в 1863. роцї заложили они товариство «Juźni Sokol» інакше «Полудневий Сокіл».
Та вже в початках мусїв він зводити борбу з всевладними Нїмцями, що його всюди переслїдували. 1867. року правительство його розвязало. Та не уставали Словінцї. Стево Мандіч і инші засновали в 1868 р. знова товариство під назвою «Сокіл». І через довший час то було одиноке товариство ґімнастичне яке вони мали, бо обставини полїтичні не давали розвинути ся ідеї. Доперва від року 1893 зачиняє рух сокільский кріпшати. До працї в рядах сокільских стає Др. Мурнїк, що дотепер працює невтомимо. Він вихований на чеській методї, пхнув товариство вперед.
Велику ролю для поширеня сокільского руху відограв віддїл ґімназийних учеників, що вправляли з разу разом з членами в Соколї а відтак в осібнім віддїлї. В р. 1899 їх віддїл числив 245 учасників. Покінчивши школу, розбрили ся вони по цїлій Країнї і стали закладати сокільскі товариства. Вийшли з між них Буковні, Вілько, Бойко Гацін, Евген Сайович і богато инших. – І коли в р. 1893. мали товариства 1933 членів, 434 руховиків а 97 члениць і 78 руховичок то при кінци року 1912. було 6.839 членів і 781 члениць, згуртованих в 87 товариствах.
Вправляло в тім роцї 1851 членів, 1195 хлопцїв, 458 члениць а 257 дївчаток.
В р. 1905. злучили ся всї товариства в один спільний союз, який носить назву «Slovenska Sokolska Zveza» з осїдком в Люблянї.
Перший їх здвиг був в р. 1893, однак се було лиш пробованє сил. В р. 1904. відбув ся другий здвиг, в якім взяли також участь Хорвати і Чехи. До вправ вільноруч стануло 640 руховиків з чого 215 Словінцїв. З нагоди 50 лїтного ювилею мав відбути ся вторік III. здвиг в Люблянї та правительство заборонило тому, що були запрошені Серби, Болгари і инші. Все було до здвигу підготоване. Сам здвиг переложено на 1914 р.
Словінцї є дуже добрими руховиками як то мали ми нагоду бачити в Празї в 1912 р., як бачив я се в Люблянї на публичних виступах і таки на годинах руханки. Суть великими практиками, бо знають, що аби вправу навчити ся, треба до неї добре прикладати ся, проте з завзятостию повторяють неудалу вправу, аж поки не вміють єї гладко і певно.
Не дивно, що потім мають відвагу ставати до міжнародних змагань руханкових побіч Чехів, Французів і инших. Вони, так малий нарід, дають через те знати всїм про себе! – А ми? Ми вдоволяємо ся тим, що ми колись вміли добре або тілько трохи.
Джерело: Гайдучок С. У Словінцїв. Вісти з Запорожа. Руханка, Змаг, Пожарництво, Мандрівництво, Пласт, Стрілецтво. Львів, 1914. 15 мая. Чис. 93. С. 12.
Андрій СОВА
історик
Джерела та література:
- Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
- Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
- Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення: 03.2018).
- Сова А. Степан Гайдучок про поїздку галичан на VІ Всесокільський злет у Прагу 1912 року. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-gajduchok-pro-poyizdku-galychan-na-vi-vsesokilskyj-zlet-u-pragu-1912-roku/ (дата звернення: 03.2019).
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
Виправте роки життя будь ласка. Напевно -1976 замість -1876