3 березня 1939 року чекісти розстріляли у Москві полковника Української галицької армії 57-річного Григорія Коссака.
Чоловік народився 1882 року в Дрогобичі. Після завершення навчання брав активну участь у розбудові українських спортивно-патріотичних товариств “Сокіл” та “Січ”, а також української “Просвіти”.
На початку Першої світової війни його мобілізували до австрійської армії, але відкликали для формування легіону Українських січових стрільців. Став отаманом 2-го куреня та брав активну участь у бойових діях.
Уже наприкінці 1918 року Коссак очолив 3-й корпус Української галицької армії та командував її логістичними службами. Брав участь у війні із Польщею за Галичину. Після поразки визвольних змагань проживав у таборі для інтернованих чехословацького міста Ліберець, а згодом в Закарпатті під владою Чехословаччини.
1924 року Коссак переїхав в радянську Україну. Викладав українознавство та українську мову у Школі червоних старшин Харкова та працював у структурах “червоного козацтва”. Через 7 років його заарештували по сфабрикованій справі, звинувативши в належності до неіснуючої організації “Український національний центр”. Насправді дізналися про минулу активну участь в українському національному русі. Коссака засудили до 6 років таборів. Покарання відбував на Соловках та на Уралі.
Відбувши покарання, влаштувався викладачем німецької мови у Москві. У часи Великого терору його арештували вдруге “за шпигунство на користь Німеччини і контрреволюційну діяльність в рядах Української військової організації”.
2 березня 1939-го спеціальна комісія НКВД і прокуратура СРСР засудили його до розстрілу. Вирок виконали наступної доби.
Наталка СТУДНЯ
Джерело: Gazeta.ua
