Наступило довгождане літо – період відпусток та відпочинку. Однак чимало українських сімей, через карантинні заходи у світі, не зможуть поїхати на відпочинок біля моря в Туреччину, Болгарію, Грецію та в інші країни. Тому багатьом доведеться провести час у межах України. Та й тут не всі зможуть, через транспортні обмеження в умовах гнучкого карантину, поїхати на узбережжя Чорного моря. Тому доведеться задовільнитися тим, що є поблизу місця проживання. Але і в тому випадку є великий позитив. Адже стільки ще незвіданого є навколо нас… А щодо засмаги… то і на Львівщині можна добре засмагнути. І для цього не обов’язково їхати на море.
У травні 1925 р. на сторінках львівського часопису української організації «Пласт» – «Молоде Життя», професор українського тіловиховання Степан Гайдучок під псевдонімом «Blue boy» опублікував статтю «Як радить собі пластун? Соняшні купелі». В ній він описав значення засмаги для організму людини та поділився практичними порадами як правильно засмагати. Пропоную усім охочим ознайомитися із статею Степана Гайдучка, яка не втратила актуальності й сьогодні. Публікую із збереженням мови та правопису оригіналу.
Степан Гайдучок
Як радить собі пластун? Соняшні купелі
Богато нас співає “ми сонця ясного діти…” але чи богато використовує літо як слід? Чи по їх блідих лицях пізнати, що вони діти сонця.
Знаємо, що ростина хована в темному місці стає вяла, бліда, а картопля в пивниці випускає гін, хоч навіть і в метри довгий, цілком білий і безбарвний. Те саме і з людиною, особливо молодою, хованою постійно серед грубих мурів у великому місті.
Тому-то пластун де тільки змога скидає убрання і в купелевих штанцятах вживає руху чи гріється на сонці.
Як впливає на нас сонце, – не треба й казати! Вже на сам ум й успосіблення ділає соняшний день дуже додатно. Про се кождий знає. Колиж ми лежимо на сонці, то під впливом його промінів і тепла (можемо на собі се обсервувати!) скіра стає немовби-то рідшою. Потові желези починають сильніше працювати, ми пітніємо, лоєві желези виділюють більше лою. Притому мязи скіри мусять, працювати і кріпшають. Ба, що більше! – через се, що желези працюють як і мязи скіри (т[ак] зв[ані] гладкі) треба їх ліпше відживляти, кровоносні посудини скіри поширюються і напливає в них більше крови. В тій же крові є богато червоних тілець, які під близьким безпосередним впливом промінів сонця скріплюються і стають більше здатними до присвоювання кисня. Як бачимо починається живійша обміна матерії в цілім організмі. Желези потові підпомагають і облегчують вибілювання нирок, або так сказати переймають на себе частину їх праці. Сама скіра стає під впливом сонця брунатною і вже на сам вид робиться як то кажуть здоровою. В ній укладається більше барвини (яка з часом зникає!), всі єї орґани (желези, мязи, судини) кріпшають, вона стається більше збитою, тугою й елястичною (гнучкою).
Якжеж брати соняшні купелі?
Все треба вперід вважати на се в якій околиці їх беремо. Інакше треба поступати на верхах гір, інакше на рівнинах. А найголовнійше, коли лягаємо, треба під себе підстелити коцик, голову треба обвинути білим рушником, але так, щоб накривав очи (карк), бо там саме продовжений стриж, дуже вразливе місце, якого треба дуже хоронити! Першої днини не лежати довше як 10 мінут і то що-хвилі треба звертатися иншим боком тіла до сонця. А се тому, бо інакше, можемо дістати запалення скіри. Вона червоніє, на ній вибігають міхурчики, як по попаренню, ціла скіра болить, пукає, а далі злазить як з вужа (очивидно малими болонками). Добре коли на тому скінчиться! – а то можна дістати і горячку навіть дуже високу і тяжко захворіти. Тому обережно і не переборщувати! – По скінченій купелі ми чуємося сонними, тяжкими; водяна купіль чи навіть обмиття голови і вязів карку зимною водою робить нас зовсім різкими і повними енерґії. Другої днини і в 4 слідуючих пробуваємо в соняшних проміннях по 15 хвиль, а другий тиждень проводимо по пів години; на третій можемо цілком безпечно і пів днини проводити на сонці. Скіра вже потемніла і сталася відпорною та загартованою.
Колиж хто хоче відразу мати темну скіру, то добре помазати її товщем і тоді можна вже за першим разом пробути на сонці годину. Але в 4 слідуючих днях не треба забувати про натовщення скіри.
На верхах треба бути далеко обережнійшим, бо там проміні сонця ділають сильнійше.
Джерело: Blue boy [Гайдучок С.]. Як радить собі пластун? Соняшні купелі // Молоде Життя. Часопис українського Пласту. – Львів, 1925. – 15 травня. – Чис. 4. – С. 3.
Степан Гайдучок (13.03.1890 р., село Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 16.03.1976 р., місто Львів) – професор тіловиховання, журналіст, громадський та культурно-просвітній діяч, вояк Галицької армії; активний діяч, практик і теоретик гімнастично-спортивного руху, один з організаторів і активних діячів руханкових і спортивних товариств («Український спортовий кружок» в Академічній гімназії у Львові, «Сокіл-Батько», «Україна», «Пласт», «Карпатський лещетарський клуб», «Український спортовий союз», «Український студентський спортовий клуб», СК «Сагайдачний» у Філії Академічної гімназії у Львові та ін.), збирач документів і укладач фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху, учень і послідовник професора Івана Боберського.
Андрій СОВА
історик
Джерела і література:
- Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
- Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
- Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення:03.2018).
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
