Банк Крайовий був одним з найбільших банків Львова. Створили установу громадського Крайового Банку для Королівства Галичини і Лодомерії Великим князівством Краківським ще в 1881 році. Однак в 1905 році працівники банку звернулися до керівництва з проханням освятити установу і навіть пригрозили страйком у випадку невиконання їхнього побажання.
Банк Крайовий розташовувався на вулиці Ягелонській (зараз Костюшка, 11), де сьогодні знаходиться Львівський державний університет фізичної культури. Він був покликаний сприяти здешевленню іпотечних кредитів, щоб такі ставали доступними не тільки для багатих людей, великих землевласників, а й для звичайних селян. Частково банк виконував роль центрального і допомагав комерційним банкам.
Установа мала банківський та іпотечний відділи, до яких згодом додалися комунальний та залізничний. Рада установи складалася з 9 членів і 4 заступників. З 1903 року по 1934 рік директором Львівського Департаменту був Владислав Бізанський (Władysław Bizański).
У виданні “Новини ілюстровані” (“Nowości illustrowane”) за травень 1905 року згадується, що власне в цьому 1905 році відбулося урочисте освячення Банку Крайового з посиланням на фотографію. Не зважаючи на те, що будівля стояла уже стільки років, її вирішили освятити і на те були свої причини.
Справа в тому, що тоді в банку почали досить часто відбувалися нещасні випадки. І працівники одразу знайшли причину – банк не був освяченим. Тут було наведено кілька прикладів:
Працівник Ян Зелінський (Jan Zielinski) впав з балконної огорожі і отримав серйозну травму. Ще один працівник (Emil Przycuch) підсковзнувся, також зазнавши тяжких ушкоджень. Підлогонатирача Фелікса Суперлака (Feliks Superlak) щось спокусило до крадіжок, а слуга Дзюбан (Dziuban) застрелився з вогнепальної зброї. Ці та інші випадки дали зрозуміти іншим працівникам банку в дуже ретельному обговоренні, що зло обрало собі банк для проживання і дошкуляє їм по страшній силі. А доступ злих духів відкритий до установи саме тому, що банк неосвячений. Останній ж випадок з самогубством Дзюбана остаточно підняв народ, який висловив керівництву своє невдоволення з приводу того, що воно не впильнувало такий важливий момент по освяченню, не виконавши своїх прямих обов’язків. Кипіння і роздратування служби банку наросли так, що вона пригрозила страйком у випадку якщо не буда задовільнена їхня вимога. Дирекція змушена була уступити, бачачи реальну загрозу зриву всієї роботи і освячення всієї будівлі відбулося. Урочистість проводив священник Олендер (kanonik Ollender) з костелу Марії Магдалени, також керівництво виділило 100 крон на пожертву. В статті «Новин ілюстрованих» зазначено, що фото зроблене саме в тому залі, де зло найбільше докучало працівникам.
Чи покинули злі духи стіни львівського банку невідомо, можемо тільки подивитися фотографію працівників, але уже 1936 року в вищезгаданому залі.
А так виглядає зал фактично сьогодні – вже у стінах Львівського державного університету фізичної культури. Стіни залишилися ті самі, змінилися лиш люди – скоріш за все, присутні і не підозрюють що відбувалося на цьому самому місці більше 100 років назад.
Тетяна ЖЕРНОВА
Джерела:
- Nowości illustrowane. – 1905. – (Nr. 22). – S. 7.
- http://pidruchniki.com/10310208/bankivska_sprava/ipotechni_banki_galichini
- http://kuriergalicyjski.com/historia/upamietnienia/1669-oddzia-bgk-we-lwowie?showall=1&limitstart=
