Переглядаючи старі газети у пошуках кавової недільної цікавинки зачепився за газети, що виходили на початку ХХ століття на Великій Україні, а саме в Києві. Не сподівався знайти тут щось про Львів і каву, але, словом, традиційно, разом з незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу поділитися своєю газетною знахідкою.
Ця розкішна стаття була надрукований в київській газеті “Рада” від 12 жовтня 1910 року. Через це мабуть в статті присутня плутанина з рублями та коронами. Для збереження атмосферності залишаємо текст без змін і правок.
Українська “Народня гостинниця” у Львові
Ідея економичного гуртування породила серед галицьких українців цілий ряд кооперативних інституцій, між якими поважне місце належить «Народній гостинниці» у Львові.
Потребу такої інституції галицьке українське громадянство почувало вже давно, але заснуванням і зміцненням своїм „Гостинниця народня“ завдячує тільки малесенькому гурткові енергичних людей.
Мабуть ні одно українське кооперативне товариство не мало таких тяжких народин і потім розвитку, як ця інституція. Все свідоме українське громадянство признає потребу визволення народу з під чужої, економичної переваги, яка утруднює нам культурний розвій та начеркує вузькі границі нашим політичним правам; признає потребу витворення українського т. зв. середнього стану, що у всіх народів є головним чинником рухливішого народнього життя, але як далеко нам до консеквентного стверджування ділами тої свідомости!
Досить сказати, що «Народня гостинниця» заснована 1899 року, перших п’ять літ не могла ніяк стати твердо на ноги. Байдужність українського громадянства до цеї інституції була така велика і така безпримірна, що по пятьох літах істнування, її ініціятори, зневірені у власні сили, носилися з гадкою, чи не занехаяти їм розпочатого діла та заждати до часу, аж поки складуться кориснійші обставини. Однак віра в організацію суспільних сил побідила і енергія скількох, відданих справі одиниць, довела вкінці до того, що «Народня Гостинниця» в 1906 р. збудувала власний дім і розпочала поволі та консеквентно виконувати свої завдання.
На підставі свого статуту товариство, гуртоване біля «Народньої Гостинниці», має на цілі скрізь, де до того покажеться потреба, особливо по містах, і купелевих та відпустових місцях: уладжувати, набувати або наймати та під власною управою вести готелі, заїзди, пансіони, гостинниці, ресторани, кавярні, шинки і таке инше. Члени товариства, крім уділів, можуть складати товариству й взагалі капітали, за котрі дістають відповідний процент, а товариство пускає ці гроші в оборот.
Першим ділом товариства було найняти дім в Микуличині, гарній місцевості на Гуцульщині, куди з’їздиться багато дачників на літній відпочинок. Отож в 1901 р. товариство відкрило тут готель і ресторан.
Далі старалося воно відкрити власний готель у Львові, але докупитися якого істнуючого готелю не було ніякої мождивости через незвичайну дорожнечу. Тоді товариство рішилося поставити власну каменицю. Було це в 1905 році. Приступило до діла товариство з смішно малими грішми — бо мало свого капіталу тільки 8 тисяч рублів. Але енергія людей, що стояли на чолі товариства, була незвичайна. Вони зуміли й окремих людей і істнуючі вже економичні товариства зацікавити справою, поплили членські вкладки й позички, і восени 1906 року будинок уже був посвячений.
Це велика камениця на 4 поверхи, де містяться кімнати (29) для приїзжих (а дешевими місцями для селян), кавярня й реставрація, 8 крамниць в партері. Будова дому разом з ціною площі під ним коштувала більше як 320 тисяч корон, а внутрішнє урядження готеля 60 тисяч.
Ресторан і кавярню товариство віддає осібному підприємцеві за 16 тисяч корон річно з умовою, щоб він держав чотирьох хлопців—русинів в науці, аби поволі виробилися серед наших людей фахові знавці кавярняної справи.
Разом з тим „Народня Гостияниця“ задовольняє бажання широких кругів української суспідьности —мати притулок, де-б українська публіка, приїзжаючи до Львова за своїми справами, могла спинитися й упідкрепитися у своїй ресторації.
Всі ті задачі „Народня Гостинниця” виконує совісно вже чотирі роки. Інституція, покликана до життя серед незвичайно трудних матеріальних обставин, розвивається з року на рік.
В минулому році до готелю заїхало 5.154 гостей, що заплатили за свій побут коло ЗО тисяч корон. Показується вже недостача помешкань і товариство задумує розширити готель, прикупивши сусідній дім.
Ресторація і кавярня незабаром зробилися дуже популярними і часто відвідуваними численними гістьми. В „Гостинниці” неможна попросту знайти вільного місця.
За наймані поміщення під магазини (крамниці) товариство мало коло 10 тисяч корон.
Число членів і їх вкладок постійно зростає.
При заснуванню товариства на перших загальних вборах в 1899 р. було всього 78 членів, в кінці 1909 року було їх уже коло 450. Згодом воно ще зросло. Зростають так само і членські вкладки (в 1909 році було їх 24 тис. корон), резервовий фонд і вкладки на процент, котрі також дійшли в кінці 1909 р. до 24 тис. корон. Таким чином підприємство приносить добрий дохід і товариство без клопоту може сплачувати пороблені для будови дому позички. Більше того —воно має намір заложити подібні готелі в инших місцевостях Галичини.
Доброю стороною галицько-українських економичних інституцій являється те, що вони завсігди частину доходу віддають на всякі народні цілі, переважно культурні. Це тим важніше, що з аагально-краевих фондів, котрі в руках поляків, на наші справи перепадає мізерна частка.
В цім році товариство „Народна Гостинниця* на своїх загальних зборах в січні уділило на ріжні українські цілі 240 корон. Певно, коди товариство сплатить свої довги, ці підпомоги стануть ще більшими.
От за це й треба хвалити наших галицьких братів і цьому треба у них учитися й нам.
Приємно, що на Великій Україні хотіли брати приклад з галичан. Нам таки було і є чого один в одного повчитися.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Українська “Народня гостинниця” у Львові // Рада. – 1910. – 13 жовтня (ч. 230). – С. 3.
