На межі ХІХ – ХХ століть, Львів був одним з найбільших поряд з Віднем, Прагою, Будапештом та Трієстом міст Австро-Угорської імперії і переживав тоді пору свого розквіту. Населення міста нараховувало майже 150 тис. жителів і в ньому була зосереджена низка потужних фінансових, торгових та промислових фірм.
На той час електрика в багатьох нежитлових будівлях вже була, але живилась вона від локальних генераторів, які зазвичай розміщувались в цих же будівлях.
У такому перспективному місті як Львів не могла не відбутись подія, яка мала велике значення не лише для Галичини, але й для всієї Центрально-Східної Європи. Цією подією було відкриття Крайової виставки в 1894 році. Львів очікував на приїзд понад 1 млн. гостей, серед яких імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф І.
Для кінного трамвая, який вже 14 років курсвав Львовом, перевезення такої кількості людей – завдання було непідйомним, та й кінний транспорт ніяк не вписувався в формат виставки передових технічних рішень.
Тому Магістрат оголошує тендер на побудову у місті електростанції та започаткування електричного трамваю. Найпершими були відкинуті пропозиції фірм, які хотіли залишити за собою контрольний пакет цих новостворених підприємств. Відповідно тендер виграє фірма “Siemens & Halske”, “апетити” якої були найменшими, і яка зобов’язувалась через 2 роки продати підприємство місту. Такі жорсткі часові межі з боку Ратуші були продиктовані попереднім досвідом, на якому “обпеклися” чиновники. У 1888-му місто на 50 років віддало в оренду Трієстському акціонерному товариству («Societa Triestina Tramway») збудований інвестором кінний трамвай і втратило на цій пролонгованій оборудці великі кошти.
23 травня 1893 року магістрат затвердив кошторис будівництва. Капітальні витрати на спорудження електростанції постійного струму і трамвайних колій та закупівлю рухомого складу становили 880 тис. корон. Причому співвідношення витрат на станцію і трамвайне господарство було 1 до 3. За неповні два роки інвестор збудував електростанцію потужністю 400 кінських сил (300 кВт) і навесні 1894 року запустив електричний трамвай. Через два роки, у 1896-му, згідно з угодою, Siemens & Halske продає місту проект за 1 млн 680 тис. корон і лише на різниці між інвестованими і вторгованими коштами кладе в кишеню 800 тис. корон чистого прибутку.
Першу електростанцію побудували на вулиці Веглецькій (сучасна вулиця Сахарова), там же й було перше трамвайне депо. До речі, дане підприємство розташовувалось якраз посередині маршруту першого трамваю, що возив відвідувачів Виставки крайової з Головного вокзалу у Стрийський парк.
На основі викупленого підприємства магістрат утворює комунальне підприємство “Міські заклади електричні”. На протязі наступних чотирьох років воно збільшує виробництво і продаж електроенергії за рахунок розбудови трамвайних мереж.
До 1905 року, одна лише експлуатація 8 км трамвайних ліній давала 800 тис. корон прибутку щорічно. Через чотири роки колію видовжили до 25 км. На розгалужених лініях величезними темпами зростає перевезення пасажирів. Якщо у 1899 році трамвай перевіз 5 млн. осіб, то у 1907 році обсяг перевезень сягнув 12 млн. осіб.
Щоб не втрачати жодного пасажира-платника і монополізувати колійний рух містом, у тому ж 1907 році Міські заклади електричні за 950 тис. корон, позичених у львівського магістрату, викуповують частину кінного трамваю, а протягом двох наступних років МЗЕ завершують процес придбання транспортної концесії у Трієстського акціонерного товариства й остаточно виштовхують з ринку «копитного» конкурента.
Керівництво підприємства розуміло, що монопольний, але єдиний споживач не може забезпечити збут електроенергії впродовж доби. На вечірньо-нічний час МЗЕ потребували зовнішніх клієнтів. Тому з 1900 року Міські заклади електричні беруть курс на розширення абонентської бази.
Першим потужним «незалежним» споживачем стає новозбудований новий міський театр (тепер – театр опери та балету ім. С. Крушельницької), який живиться від міської електростанції. Центральне розташування тетру, куди було заведено електричні кабелі, дає змогу забезпечити струмом навколишні райони і в сотні, а то й тисячі разів збільшити кількість роздрібних споживачів електроенергії. Так було викуплено електростанції, які живили Галицьку ощадну касу (Музей етнографії та художніх промислів на пл. Свободи), готель «Імперіал», де працював перший у Львові електричний ліфт, і торговельний комплекс «Пасаж Гаусмана» (проїзд Крива липа). Тому для забезпечення необхідного рівня напруги на електростанції і в окремих місцях електромережі передбачалося встановлення акумуляторних батарей. На електростанції змонтували дві акумуляторні батареї потужністю по 250 к.с. (184 кВт) кожна. Такі ж батареї встановили і у вузловій розподільчій підстанції міста, яку розташували у підвалі оперного театру: одна призначалась для підняття напруги у театрі та прилеглій мережі міста, друга – для резервного живлення театру.
Від електростанції до театру проклали дві живлячі кабельні лінії 220 В з площею поперечного перерізу мідних жил 900 мм2. Окрім цих двох кабелів, був прокладений нульовий провід з площею поперечного перерізу 450 мм2. Справа у тому, що електростанція виробляла електричний струм напругою 500 В, який використовувався у тязі електричного трамваю. Тому до двох живлячих ліній, приєднаних до позитивного та негативного виходів з електростанції, додали нульовий провід. Це дозволяло здійснювати ділення навпіл тягової напруги, що з врахуванням падіння напруги в лініях давало напругу 220 В, необхідну для освітлення.
На цей же час припадає і перша серйозна аварія в схемі електропостачання міста, коли внаслідок пошкодження газовою службою силового кабелю виникла пожежа в акумуляторній станції оперного театру. «Gazeta Lvovska» у декількох своїх номерах публікувала матеріали розслідування цього випадку міською поліцією, яка на той час виконувала також функції технічного нагляду. Газета повідомляла про низку технічних заходів, виконаних Міським електричним підприємством для запобігання подібних аварій, зокрема, монтаж легкоплавких запобіжників і дистанційних рубильників.
Костянтин БАРАНЮК
Джерела: explorer.lviv.ua, energetika.in.ua, sofit.com.ua, uk.wikipedia.org, lvivcenter.org
