20 листопада 1522-го в селищі Янів поблизу Львова створили першу українську папірню. Саме після цього дуркарська справа в Україні почала активніше розвиватися. Із 1539-1541 років неподалік Янова в місті Буськ Львівської області запрацювала одна із найбільших папірень в Україні.
Заснували її за кошт місцевих старостів Гурків, які здавали її різним орендарям. Найбільш інтенсивна діяльність папірні припадає на середину XVI ст., коли її продукція користувалася великим попитом на львівському ринку. Майже всі міські гродські та земські книги Львова, Буська, Белза, Галича і Теребовлі писалися переважно на папері буського виробництва. Буський папір у значній кількості трапляється в Східній Україні і у Великому князівстві Литовському.
На папері з філігранями Буської папірні надрукований перший повний переклад Біблії церковнослов’янською мовою – Острозька Біблія Івана Федоровича. Друкар мав тісні зв’язки з цією папірнею. У документах від 1584-го вказано, що власник або орендар Буської папірні Бартоломей заборгував значну суму грошей синові Івана Федоровича, відомому в той час львівському палітурнику Івану Друкаревичу.
Окрім писального та друкарського, у Буську випускали ще й промисловий папір. Після спеціальної обробки жиром та оливою його використовували як замінник віконних шибок. Адже він був значно дешевший, ніж скло.
575 року після татарського нападу на Буськ папірня не працювала 3 роки. Відбудовувати почали тільки 1578-го. Виробництво успішно працювало ще 76 років. За той час змінило 4 власників. 1654-го під час українсько-польської війни військо Богдана Хмельницького вщент знищило папірню разом із цілим Буськом.
Далі з перервами підприємство пропрацювало до 1714 року, коли його зруйнувала велика повінь на Західному Бузі. 1780-го папірня відновила роботу. Остання згадка про виробництво датується 1790-ми роками.
Наталка СТУДНЯ
Джерело: Gazeta.ua
