Хоч один із найвидатніших правителів Речі Посполитої народився в містечку Олесько, яке сьогодні є частиною України, його складно і не зовсім правильно називати Іваном Собеським. Чого не скажеш про діда згаданого монарха, в честь якого того було названо – Івана Даниловича. Останній, між іншим, був не менш успішним політиком та державним діячем, аніж його прославлений онук. Оскільки актуальний для цього вступу час ми більше звикли розглядати через призму біографій бунтарів, а це підхід, який не зовсім пасує здорово мислячим людям, то в цій статті спробуємо перейти на сторону добра і поговорити про людину, яка була на державній службі. Відтак творила, будувала і несла відповідальність за свої дії перед оточенням і нащадками. Такою людиною і був Іван (Ян) Данилович – дід короля Яна ІІІ Собеського і непересічна для історії наших територій особистість.
Обитель зла. Іван Данилович (1570 – 1628) був одним із найяскравіших представників роду Даниловичів. Родини, коріння якої сягає ще давньоруських часів. Цей історичний персонаж користувався великою повагою у своїх сучасників, але “ризикує” зовсім не сподобатися сучасному українцеві. По-перше, він був магнатом і неймовірно багатою людиною, володів величезними земельними наділами. У нас же сьогодні тотальна нелюбов і несприйняття заможних людей – їх всіх ми міряємо якимись ледь не пролетарськими категоріями. По-друге, будучи на службі у короля, Іван Данилович трохи дав прикурити тим, кого ми, заслужено або не зовсім, вважаємо ледь не національними героями. Принаймні, так вони подавалися у підручниках з історії на зорі державної незалежності: мова про Северина Наливайка та Марка Жмайла.
Перевершити учителя. Батько Івана Даниловича, Станіслав Данилович, був львівським хорунжим. Посада почесна, але на практиці давала не так вже й багато. Іван Данилович, як хороший учень батька-вчителя, того перевершив і його політична кар’єра сягнула ще більших висот – він був корсунським та чигиринським старостою, в окремих питанням представляв інтереси короля, а потім – ще й став руським воєводою.
“Mars in bello …”. Більш відомий як політичний діяч, Іван Данилович за час своєї активної діяльності встиг і пороху понюхати. Вище вже згадувалося про його участь у протистоянні з загонами Наливайка (1594 – 1596), а також у вирішенні кризи з виступом козаків під проводом Марка Жмайла (1625). Крім того, без участі Даниловича не обійшлося вирішення ситуації із рокошем Зебжидовського (1606 – 1609), ситуація під Бушею у 1617 році, де Іван Данилович допомагав своєму тестеві – Станіславу Жолкевському, а також низка інших конфліктів.
Постелити “ясла” для короля – done. Одним із найздібніших власників Олеського замку, якщо брати до уваги господарювання та благоустрій фортеці, був саме Іван Данилович. Ще наприкінці XVI століття він розпочав перебудову стратегічної твердині, що згодом закінчилась перетворенням замку у чудову резиденцію та розкішний приклад фортифікаційного мистецтва того часу. Уже пізніше архітектурне “дітище” Івана Даниловича стане, хоч і трохи несподівано та за волею обставин, місцем народження його онука та майбутнього короля Речі Посполитої – Яна ІІІ Собеського.
Orbi et Urbi. Ян Данилович вважається засновником одразу декількох населених пунктів, які сьогодні розкидані по різних українських областях. Про кожне з них львів’янам знати не обов’язково, але Сасів, який знаходиться на шляху між Золочівським та Підгорецьким замками – можна запам’ятати. Тим більше, що назва містечка прямо вказує на персону Даниловича і пов’язана його гербом – Сас.
Вірний слуга короля Данилович і вірний слуга короля Хмельницький. Шлюб Івана Даниловича та Софії Жолкевської пов’язав його із Хмельницькими. І якщо через контакти Михайла Хмельницького зі Станіславом Жолкевським молодий Богдан Хмельницький міг потрапити до Львівської єзуїтської колегії, то через контакти Михайла Хмельницького та Івана Даниловича і службу одного в іншого, перший міг обзавестись землею на території сучасної Черкаської області. Пізніше на цих теренах виросте хутір Суботів, який згодом стане причиною одного з найбільших внутрішніх конфліктів за всю історію Речі Посполитої. Ще пізніше той самий топонім стане дуже помічним у контексті зусиль та творчих потуг Тараса Шевченка – аби розказати українцям що таке романтизм.
Дві кровинки. Так сталося, що серед дітей Івана Даниловича більш успішними, або ж більш відомими, були саме доньки. Теофілія Данилович (пізніше Собеська) народила для Речі Посполитої одного з найвидатніших правителів цієї держави. Разом із тим – одного з найбільш талановитих діячів, які народжувалися на українських територіях. Інша донька Яна Даниловича, Дорота Магдалена Данилович, відмовилась від світсього життя і обрала духовну сферу. Відтак навіть дуже тісно була пов’язана зі Львовом. Майже пів століття вона була абатисою у монастирі львівських бенедиктинок (сьогодні площа Вічева, 2). Не без підтримки, у тому числі і фінансової, Яна Собеського, вона зробила дуже багато для обителі і була похована на території монастиря.
За останні роки було відкрито дуже багато таємниць минулого. Українці дізналися імена забутих героїв, а також викрили антигероїв, які намагалися приховати свої злодіяння і відбілити репутацію. Тим не менше, на шляху кращого пізнання та розуміння себе ми мусимо зважати на дуже різні фактори, чинники та сили. Особливо тоді, коли вони дуже багато дали для розвитку і культурного збагачення наших територій. Руський воєвода Іван Данилович був однією із таких сил. І забувати про це ми не маємо права.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Іван Данилович // Українці в світі, 2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/expositions/0dc4d3b795c2c661/
- Daniłowicz Jan herbu Sas // Pasaź Wiedzy [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.wilanow-palac.pl/danilowicz_jan_herbu_sas.html
- Herbarz Polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. – Warszawa, 1901. – Cz. 1. – T. 4. – S. 87 – 88. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://polona.pl/item/herbarz-polski-wiadomosci-historyczno-genealogiczne-o-rodach-szlacheckich-cz-1-t-4,MTAzNTU5MTA/99/#info:metadata
