Зворушлива історія харківської авторки Тані Поставної “Коли я була лисицею” оживе на сцені Першого театру у Львові.
Книга “Коли я була лисицею” Тані Поставної, що перемогла в номінації “Література для дітей” премії “Еспресо. Вибір читачів 2020” та одна з п’яти в короткому списку номінації “Дитяча Книга року BBC-2019” лягла в основу однойменної вистави, прем’єра якої відбудеться 12 грудня у Першому театрі у Львові. Історія, придумана дитячою письменницею, журналісткою, сценаристкою та режисеркою з Харкова Танею Поставною та видана видавництвом “Vіvat” так зворушила львів’ян, що режисерка Першого театру Лариса Діденко вирішила з допомогою акторів втілити її на сцені, інформує “Еспресо.Захід“.
Як розповіла Таня Поставна, ініціатива львів’ян її заскочила і дуже зворушила.
“Я ніколи не сприймала себе як письменницю, – каже Таня Поставна. – Тобто ніколи не розглядала себе як таку, чиї твори можуть опинитися в репертуарі театру на зразок творів класиків – Франка, Лесі Українки чи інших. Досі не вірю, що це трапилося. Але воно утверджує мене на думці, що те, що роблю – недаремно. Загалом писати дуже люблю і маю що сказати. “Коли я була лисицею” – моя дебютна книжка (після неї вийшли ще дві). І те, що саме дебютна книжка потрапила на сцену театру, дає особливі крила”.
Історія “Коли я була лисицею” – це історія про дитинство та силу дитячої уяви, про віру в дива та стосунки зі старшими, про духовні зв’язки між людьми, що часто густо можуть бути навіть сильнішими, ніж кровні. Про те, що сім’я насправді може виглядати по-різному.
“Це театральна НЕ казка дітей та дорослих, історія про правду, – акцентує режисерка Лариса Діденко. – Про втрати і зустрічі. Про підтримку, яку ми можемо знайти в інших і яку самі можемо надати. Про те, що погані речі трапляються і, на щастя, минають. Про те, що крім спорідненості кровної є ще й спорідненість духовна, і тому ми ніколи не будемо сиротами в цьому світі. Історія про те, як лисиця вилюдніла”.
“Колись, коли мені було років п’ять, я подовгу сиділа з дідусем на його веранді і дивилась, як він ремонтує старі телевізори, – написала колись Таня Поставна на своїй facebook-сторінці. – Там я ховалася від грози, слухала казки на бобінах і їла гоголь-моголь. І от хто б міг подумати, що всі ті вечори приведуть до того, що я напишу дитячу книжку?”
А ще ця книжка – про сирітство й усиновлення, про адаптацію та взаємостосунки зі світом. Недаремно авторка співпрацювала з благодійним фондом “Клуб добродіїв”, що допомагає дітям-сиротам ставати успішними: з кожного проданого примірника книги кілька гривень йшло на рахунок цього фонду.
До речі, коли задати в Google назву книги, то вся перша пошукова сторінка ряснітиме словом “Розпродано”. Бо таки “Коли я була лисицею” того варта.
Наталка СТУДНЯ
