У вівторок, 4 лютого 2020 року, в Історичному комплексі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (вул. М. Драгоманова, 42) відбулось відкриття виставки «Контексти» Ярослава Юзьківа (скульптура) та Ореста Гнатіва (графіка).
Два сучасні практики мистецтва, представники одного творчого покоління і спільного професійного вишколу – Ярослав Юзьків та Орест Гнатів – своїми творами електризують інтелектуальний і метафізичний контексти експозиції виставки.
Пластичне мислення ЯРОСЛАВА ЮЗЬКІВА як авторська система образного освоєння світу почало вироблятися наприкінці 1980-х років. Базовим елементом цієї творчої методології стала метафора, яка на той час проявлялася здебільшого в діапазоні ліричних рефлексій. Уся подальша практика скульптора зводилася до поглиблення етичного виміру пластики та до загострення окремих формальних рис ліплення з метою передавання більш ускладнених суджень про життя.
Суспільні настрої до і після Революції гідності викликали в Ярослава Юзьківа гострі творчі реакції. Морально-ціннісна площина політичних подій цієї поворотної ходи національної історії зайняла чільне місце серед його жанрово-тематичних пріоритетів. Дух перемін закріпив і нові естетичні властивості форми, які сьогодні становлять смислову цілісність. У такій творчо-мотиваційній заданості скульптор звернувся до класичного алегоричного репертуару.
Займаючи виразну гуманістичну позицію, Ярослав Юзьків шукає нових і нових «фронтів» протиборства добра та зла, щоб загострити увагу сучасників навколо сутнісних проблем духовно-морального рівня. Чутливість мистця до цього виміру суспільного буття розкрилася через множинність «режисерських» підходів до організації образу. Вражають стрункістю «алегоричного тексту-знаку» такі твори, як «Тенета» (2008), «Двадцятий вік» (2010), «Співці й сліпці» (2013), «Світ догори дном», «Поєдинок», «Мученик» (2016), «Гнів тіней» (2017) та ін. Цілісності кожної скульптури досягнуто тонко обіграною пластикою в кожній деталі, на підсилення емоційної «зарядженості» твору.
В означеній системі ціннісних координат Ярослав Юзьків залишається вільним у доборі «інтонаційної палітри». Про масштабні імперативи життя, історії та сучасності, Духу і підсвідомого художник говорить мовою конструкції, а не деструкції, символу, а не імітації, живої енергетики, а не споглядання. Серед його скульптур чимало проникливих ліричних образів, що є носіями внутрішнього світла й замріяності автора в потаємних лабіринтах свідомості. Поряд із ними композиції «Заблукав», «Приречений бути другом» (2012), «Колись і ми були янголами» (2013), «Ідилія» (2014), «Дарунок блазня» (2015), «Сон Якова» (2016) та ін. апелюють до різних антропологічних вимірів соціалізованої людини, яка опинилася в лещатах між інстинктами маси і суб’єктивним розумом. Мовою елітарного мистецтва Ярослав Юзьків розриває ланцюги людини упокореної, прокладаючи їй шлях до волі, до іпостасі Героя – в алегоричній і психологічній проєкціях.
ОРЕСТ ГНАТІВ – господар особливого терену мистецьких досвідів, де взаємодіють питомо внутрішні рефлексії автора з різних «сцен життя» та жваві потоки соціокультурної комунікації. На стику цих динамічних систем і зав’язуються теми, мотиви та пластично-образні форми його графіки. Уже понад тридцять років художник конструює метафоричну реальність у тих формальних засобах, які передають і його емоційні стани, і його громадянські почуття. Експресивне загострення мови в багатьох його циклах у межах прагматичної, гармонізованої у складі всіх елементів композиції є невід’ємною особливістю темпераменту цього знаного українського мистця.
Оригінальність формотворчого мислення Орест Гнатів продемонстрував ще наприкінці 1980-х років, коли з’явилися його естампні аркуші «Львівські мотиви» та колекція книжкових знаків. У трактуванні зображальних мотивів тоді переважала синтетично-декоративна естетика, в надрах якої визрівала вже більш властива авторові експресія. Ця спряженість лапідарності вислову з необароковим збагаченням форми активно прогресувала у творах 1990-х років, а остаточно скріпилася напрацюваннями наступних двох десятиліть. Упродовж 2010-х років художник вийшов на нові композиційно-структурні рішення, які модифікували його формальну мову і збагатили її інтонаційно-асоціативну палітру.
Віртуозність технічних прийомів, що еволюціонувала протягом усього творчого шляху автора, дала йому змогу вийти на значимі філософічні теми, які організувались у тематичних циклах останнього десятиліття в нових естетичних редакціях. Орест Гнатів шукає сучасних і точніших визначень станів суспільної свідомості, історичної пам’яті, проблем етики та духовності. У його репертуарі – алегорії протистоянь добра і зла, ціннісних деформацій. Методологічною основою циклу кольорових гравюр «Ліс людей» (2017–2019) став неосимволізм. Художник домагається глибоких смислових наповнень своїх композицій, зберігаючи стрункість самої пластичної конструкції кожного мотиву. Не менш вартісними є ліричні імпресії автора, що відсвічують глибоко особистісні погляди на гармонійний складник життя («Місто спить»).
Експозиція графіки Ореста Гнатіва фіксує багату структуру ідей, якими він самостверджується в сучасному культуротворчому процесі. Художникові алегоричні моделі світу інспіруються екзистенцією і розкриваються в елітарних пластичних формах, пов’язуючи минуле з майбутністю в єдиній гуманістичній парадигмі життя.
Оглянути експозицію виставки «Контексти» Ярослава Юзьківа (скульптура) та Ореста Гнатіва (графіка) можна в Історичному комплексі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (вул. М. Драгоманова, 42) до 29 лютого 2020 року.