26 лютого 2016 року, в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові (вул. С. Крушельницької, 23) відкрилася виставка “Олександр Врабель – легенда оперної сцени”, присвячена 85-річчю від дня народження провідного соліста Львівського оперного театру, народного артиста України, професора Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка Олександра Врабеля (1931-2002).
“26 лютого завжди на кафедрі сольного співу і вдома в родині Олександра Врабеля збиралося товариство. 26 лютого Олександр Врабель святкував свої уродини і було завжди дуже багато гостей, багато учнів . І ми раді, що сьогодні ви всі завітали до нас у музей на відкриття виставки, присвяченої цьому співакові.
На нашій виставці ми змогли показати лише дещицю тих скарбів, які багато років зберігала та берегла Тамара Дідик — дружина Олександра Врабеля. Є десятки гарних фотографій, присвячені оперним виступам, частину яких можна побачити,” – сказала, відкриваючи виставку, старший науковий співробітник Музично-меморіального Музею Соломії Крушельницької у Львові, куратор виставки, Олександра Кирик.
На відкриття виставки прийшли люди, котрі особисто були знайомі з великим маестро, разом працювали чи дружили, зналися з дитинства чи переймали в Олександра Врабеля тонкощі вокальної майстерності.
Одним з друзів протягом багатьох років був для Олександра заслужений діяч мистецтв УРСР, професор Львівської консерваторії, у 1960-1963 — диригент, в 1963-73 — головний диригент Львівського театру опери та балету ім. Івана Яковича Франка, Юрій Олексійович Луців.
“Коли я ретроспективно проглядаю останні 50 літ української вокалістики, то, безумовно, згадую Олександра Врабеля – народного артиста України, професора, видатного оперного та концертного співака. Особистість, яка увійшла до української оперної історії. Вражає величезна різноманітність та обсяг його ролей — від чисто ліричних, і через драматичні, дуже напружені ролі аж до вершини творчості.
Образ Тугара Вовка був одним з переломних в творчості Врабеля і відтоді він починає співати інакше, розуміє, що тут треба бути драматичним актором. І тоді Врабель виріс як актор. Праця з Врабелем для мене була величезним задоволенням. Я бачив як з кожним разом він збагачується акторськи. І вершиною його творчості я вважаю є “Ріголетто”, ” – ділився спогадами про Врабеля Юрій Олексійович.
З неповторною ніжністю та некінченою любов’ю згадувала про Олександра Врабеля й кохана дружина Тамара Сафронівна Дідик.
“Він був надзвичайно добра, порядна, прямолінійна людина. І при всій прямолінійності він був такий ніжний і теплий як людина, бо у нього була така душа. Він був дуже релігійною людиною. З дитинства Бог, то для нього все було. І коли на екзамені його прямо запитали – ”Ви вірите в Бога?” і він не знав, що відповісти і завалив екзамен.” – згадувала Тамара Сафронівна.
На відкритті виставки прозвучали записи вокальних творів у виконанні співака, а також демонструвався фрагмент з опери Б. Лятошинського “Золотий обруч” (запис 1985 р.), де Олександр Врабель виконує партію Тугара Вовка.
“Це був золотий період Львівської опери. Я був його учнем і пам’ятаю, в театрі два виходи: вихід графа Орловського в “Летючій миші” – виходить Олександр Михайлович, посміхається своєю неповторною посмішкою, ще нічого не співає, а публіка уже влаштовує овації.
А другий вихід — це барон Скарпіа в “Тосці”, негативний персонаж і теж, ще він тільки вийшов, ще не встиг сказати своє першої репліки, а вже публіка аплодує.
Це називається харизма, коли людина може передати свою добру енергетику в зал незважаючи на те, яку роль вона виконує. Таких артистів дуже любить публіка і Олександр Михайлович, безумовно, був одним з таких артистів. І я дуже радий, що мені довелося в нього вчитися і бачити його на сцені.” – згадував свого наставника лауреат міжнародного конкурсу Володимир Чібісов.
Урочисте відкриття виставки затягнулося майже на дві години, адже мало не кожен з присутніх мав що сказати про знаменитого співака та видатного вченого. Своїми спогадами також ділилися Микола Блаженко, Микола Швидків, Назар Савко, заслужена артистка України, доцент кафедри сольного співу Марія Галій, Романа Патик та багато інших.
Довідково: Врабель Олександр Михайлович (26 лютого 1931, с. Іванівці, Мукачівського району, тепер Закарпатська обл. – 6 травня 2002, м. Львів) – український оперний співак (баритон), заслужений артист України (1964), народний артист України (1972), Лауреат Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків в Софії (Болгарія) (1963), дипломант Всесоюзного конкурсу ім. М. Глінки (1962), лауреат І Всеукраїнського конкурсу вокалістів (1959), чоловік співачки Тамари Дідик.
Ще студентом, у 1957 р. прийнятий у склад трупи солістів Львівського театру опери та балету ім. Івана Франка (тепер – Львівський національний театр опери та балету ім. С. Крушельницької). Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка закінчив 1960 р. – клас Олександра Васильовича Карпатського, соліста першої половини ХХ ст. театрів Петрограда, Києва, Львова, Варшави, Познані, Мадриду.
Красивий, великий голос напрямку італійського bel canto, надзвичайна врода, сценічна статура молодого співака потребували лише “шліфування” і удосконалення майстерності. Тому головне, над чим працював викладач з Врабелем – рухливість голосу, розуміння оперного образу в контексті композиторського стилю, епохи, місця дії.
Понад три десятиріччя належав Олександр Врабель Львову, Львівському театрові. Його блискучі образи у вердіївському репертуарі: Ріголетто, Граф ді Луна, Родріго, Амонасро, Жермон Карлос (“Ріголетто”, “Трубадур”, “Дон Карлос”, “Аїда”, “Травіата”, “Ернані”, “Отелло”) стали вершиною творчості Врабеля і театру. Любив опери П. Чайковського: “Євгеній Онєгін”, “Іоланта”, “Пікова дама”, Ж. Бізе “Кармен” і “Шукачі перлів”, Дж. Пуччіні “Тоска” і “Богема”, де виконував неповторні партії (відповідно) Онєгіна, Роберта, Томського, Ескамільо, Зурги, Скарпіа, Марселя.
В українському репертуарі, такому різнобарвному і різноплановому, був також неповторним: Султан (“Запорожець за Дунаєм”), Іван – (“Катерина”М. Аркаса), Назар (“Назар Стодоля” К. Данькевича), Гриць (“У неділю рано…” В. Кирейка), Гурман і Зорге (“Украдене щастя” і “Ріхард Зорге” Ю. Мейтуса), Тугар Вовк (“Золотий обруч” Б. Лятошинського).
І завжди залюбки співав пролог та партію Сільвіо в опері Р. Леонкавалло “Паяци”, з чим вперше вийшов на оперну сцену.
У 1978 році Олександр Врабель розпочав не менш вдалу викладацьку кар’єру, (з 1990 – доцент, 1996 – професор Львівської музичної академії ім. М. Лисенка). Україна гордиться такими співаками, як Олександр Теліга і Степан П’ятничко – співаками світового рівня, Андрієм Хавункою, який “перебрав” партії свого наставника у Львівському театрі опери та балету. ім. Соломії Крушельницької. Вони і ще багато інших співаків, своєю славою завдячують викладачеві Львівської музичної академії ім. М. Лисенка Олександрові Врабелю. (О. Паламарчук, “Енциклопедія Львова”)
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
