Кажуть, мода мінлива, а стиль — вічний. Те ж стосується і літературної, театральної класики. Жодна зміна вподобань, світу довкола, темпу і ритму життя не здатні вплинути на глибину та актуальність справжнього мистецтва. Про те, як класика може перероджуватися і захоплювати глядачів, як кажуть „у всі часи“, свідчить вистава „Сестри Річинські“, за однойменним твором Ірини Вільде, яка 24 вересня 2017 року втретє впродовж майже півстоліття зійшла на сцену Національного академічного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.
Ця вистава для тих, хто любить романтику, глибокі переживання, гарну акторську гру і спів під акомпанемент гітари та фортепіано. Вистава вдало переплетена піснями на вірші Ліни Костенко, переспівами популярних композицій Святослава Вакарчука.
Особливий настрій створює і камерна сцена, завдяки якій вистава нагадує спілкування в колі найближчих друзів. Враження, що глядачі не просто в епіцентрі театрального дійства, а є його невід’ємною складовою.
Що ще варто знати про „Сестри Річинські“ у режисерській постановці Народної артистки України Таїсії Литвиненко, — це витриманий стиль у всьому. Сучасність і класика так вдало поєднані, що не дисонують між собою, а доповнюють, додаючи виставі особливого шарму.
Зважте, практично всі задіяні у виставі актори — другокурсники факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. І. Франка. І це їхня перша вистава, до якої готувалися лише півроку. Хоча, правду кажучи, добірна акторська гра, емоції— не по-сценічному справжні, створюють враження, що ці актори вже давно завоювали сцену.
Тож, якщо давно шукаєте щось якісне й душевне для перегляду в осінні вечори — вистава „Сестри Річинські“ засмакує вам по-особливому.
Наталія ПАВЛИШИН
