На минулих вихідних, 8-9 червня 2019 року, театр імені Лесі Українки порадував львівського глядача та гостей міста прем’єрою вистави “Люди” за п’єсою Моніки Каньови у режисурі Василя Колісника.
Вистава відбулася в рамках спільного з Cinoherni studio Theatre (Чехія) проекту «Діалог без кордонів» за підтримки Чеського Центру в Києві та Львівської міської ради. Проект «Діалог без кордонів» – це створення можливостей для співтворчості, пошук точок дотику крізь призму сучасної драматургії. Це спосіб познайомитися через мову мистецтва. Така спільна творчість та обмін досвідом – це потужний крок театру до змін і самовдосконалення.
Про що вистава? Про людей та взаємозв’язок між ними. Про нас з Вами в ці не найкращі дні ХХІ століття. Інколи так здається, що у нашому світі немає нічого складнішого за людські стосунки. Але відносини між людьми не бувають без проблем. І немає різниці чи то сім’я, чи коло друзів, чи робота – треба знаходити вихід з цього лабіринту проблем. Саме в цей момент варто задуматися, що людські стосунки будуються з двох боків. І якщо хтось з нас буде вперто викладати з цеглин стіни, цементуючи їх маніпуляціями, то рано чи пізно настане час коли він опиниться в тому самому лабіринті темряви. І ця пітьма поглине його цілком. І тоді вже в цьому лабіринті, жодна Аріадна (примітка автора Д. Г. «Міф про пригоди Тесея») не допоможе і не подасть йому нитку. Бо цю людину вже поглинула пітьма і він став тим чудовиськом Мінотавром.
В цьому випадку в це створіння перевтілився головний герой вистави Йозеф (Андрій Кравчук), який показує ці риси коли залишається сам на сам. Актор Андрій Кравчук це втілив дуже влучно через голос та пластику (постановник з пластики – Галина Щупак). Коли Йозеф (Андрій Кравчук) знаходиться з кимось поруч, то, ці риси проявляються через його химерно-агресивний погляд.
Йозеф – переживає не найкращий період свого життя. Колись Він був успішний і впливовий – зараз занедбаний і нібито хворий. Головний герой страждає. Бідолашний Йозеф! Страждає від усіх цих пихатих та невдячних людей. Вам, можливо, навіть стане шкода його.
В цілому світі є і хороші, і погані люди. Але відвертатися від усього всесвіту не варто. Тому що самому в цьому круговороті подій не вижити. Потрібно діяти. Або … в твоєму житті зародиться пітьма з якої виходу ти вже не знайдеш. Головне пам’ятати, що ти в цьому світі людина і твоя доля залежить лише тільки від тебе.
Так само варто відзначити сценографію Ірини Полянської, яка влучно підкреслила через образ цей замкнутий простір лабіринту (металева конструкція, яка була тими чотирма стінами з яких виходу немає). І в цих чотирьох стінах і знаходиться головний герой. А коли в цей простір входив хтось інший чи Василь (Іван Довголюк) або Контролерка (Оксана Цимбаліст), чи Тихий (Сергій Литвиненко) або Ольга (Інна Лиховид), чи Яромір (Дмитро Наумець), тоді вони ставали здобиччю Йозефа-Мінотавра (Андрій Кравчук). Бо це його світ і він тут має владу над ними.
Денис ГУГНИН
