Навряд чи хтось з мешканців Львова чи його гостей зможе сказати ким був Степан (Стефан) Балей. Тим не менше, мова йде про одного з найвидатніших психіатрів міжвоєнного періоду, які провадили свою діяльність у Польщі. Зі Львовом його пов’язує навчання в університеті та початок своєї неординарної кар’єри. Пропонуємо вам поглянути на життєпис однієї з найбільш неординарних особистостей пов’язаних з нашим містом.
Степан народився в 1885 році в Великих Бірках Тернопільського повіту у родині вчителя. Початкову освіту він здобув у Тернопільській гімназії, що й зумовило певною мірою його подальший вибір шляху, тому він записується на філософський факультет Львівського університету, який успішно закінчує і вирішує почати наукову діяльність. Він готує дисертацію, яку успішно захищає у 1911 році. Робота мала назву: „Про потребу реконструкції поняття психологічної основи почувань”.
Паралельно з науковою роботою, від 1908 року Белей починає займатись викладацькою роботою. До 1928 років він викладав логіку, психологію та цілий ряд інших навчальних дисциплін в українських гімназіях Перемишля, Тернополя і Львова, а також в Українському університеті у Кам’янці Подільському і Таємному українському університеті у Львові. У 1928 році відбувається докорінна зміна в його житті і його затверджують на посаді професора кафедри педагогічної психології Варшавського університету.
Балей захопився психологією під впливом свого університетського вчителя і наставника Казімежа Твардовського. Балей писав, що професор, сам не будучи прихильником психоаналізу, усіляко заохочував його вивчення і використання. Окрім того, Твардовський сприяв публікації роботи Балея.
Важливе значення у становленні Балея як прихильника саме психоаналізу мало стажування у Берлінському університеті імені братів Гумбольдтів та у паризькій Сорбоні. Це стажування Балея стало можливим завдяки протекції Твардовського, котрий посприяв наданню своєму українському учневі престижної наукової стипендії австрійського міністерства освіти.
У часи українсько-польського протистояння це рішення викликало різку реакції шовіністичних польських кіл. На захист свого учня своєю статтею у популярній львівській газеті „Słowo Polskie” рішуче виступив сам Казімеж Твардовський. Невдовзі після повернення до Львова Балей активно популяризує тут вчення Зигмунта Фройда. З 1925 по 1928 роки він керує психологічної секцією цього Польського Філософського Товариства, та залучає до наукової діяльності у товаристві цілу низку дослідників, в тому числі і українців – Я. Кузьмів, С. Олексюка.
Протягом 1923–1927 років, Степан паралельно з викладацькою роботою в українській гімназії, провадив лікарську практику у відділі нервових і розумових хвороб Загального Шпиталю у Львові. Тут він отримав змогу провадити апробацію свого психоаналітичного досвіду. Помер він 1952 року у Варшаві. У цьому місті сьогодні існує вулиця названа в його честь названа в його честь вулиця і навіть автобусна зупинка. На жаль у Львові мало хто пам’ятає про свого видатного земляка і на сьогодні поляки «приватизували» пам’ять про «польського Фройда» (незважаючи на те, що Степан Балей був автором перших україномовних підручників з психології і логіки і значну частину життя працював саме в українських закладах освіти). Подібну ситуацію важко назвати адекватною і якщо Балея не вшановують на офіційному рівні, то це варто робити самим львів’янам і усім небайдужим.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Іваник С. Львівський Фройд – Степан Балей (http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivskiy_froyd__stepan_baley&objectId=1241373)
- Вєрніков М., Ханас В. Балей Степан (Стефан-Максим) Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 70.
