Історик Іван Крип’якевич писав, що у княжі часи заможні люди переважно вживали вина, привезені з грецьких країв. Видатний мандрівник давнини, монах-домініканець Мартін Ґруневеґ зазначав, що у давньому Львові вирощували власні виноградники, робили місцеве вино, яке нічим не поступалося привезеному.
Бачимо, що від самих початків Львів був тісно пов’язаний із вином – одним із символів Середземноморського регіону. При цьому, тут вино споживали, ним торгували, а також його тут продукували. Як і у будь-які інші часи, торгівля вином була справою стратегічного значення. Це питання контролювала влада, регламентуючи дану сферу низкою обмежень та правил. Про окремі з них і буде нижче.
Спочатку були львівські міщани. І їхня скарга
Якщо сьогодні основою будь-якого поступу та розвитку є особиста ініціатива та свобода дій індивіда, то колись одним із рушіїв, принаймні, економічного життя давнього Львова були скарги міщан королю. Десь таке враження виникає, коли переглядати окремі документи тих часів. Наприклад, у 1554 році львівські міщани вкотре скаржились королю Сигізмунду Августу. Цього разу на те, що вино, яке іноземні купці привозять до Львова з Греції, вони тримають у погребах своїх друзів та знайомих. Це нібито дозволяє їм впродовж тривалого часу тримати на цей напій високі ціни, завдавати збитки львів’янам, а також не платити податки у належний спосіб.
Саме з цією проблемою мали розібратися представники королівської адміністрації. Адже торгівля алкоголем у давньому Львові, вином, пивом та горілкою, як і завжди та всюди, суворо регламентувалась та була серед пріоритетних напрямків державної політики. У Львові з цим усе було на особливому рахунку, адже місто – важливий торгівельний та фінансовий центр. Згаданий вище Мартін Ґруневеґ писав: “…коли побачиш, як на ринку при бочках малмазії вирує натовп крітян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по корабельному, видається неначе тут порт відразу за брамою міста”.
Король реагує
У більшості документів для міста, підписаних королями Русі, а потім Корони Польської та Речі Посполитої, монархи постають перед нами як союзники Львова та його громадян. Так було і з королем Сигізмундом Августом, який реагував на звернення тогочасних львів’ян щодо тонкощів торгівлі вином у місті. Як це і належить, він підкреслив, що бажає “потурбуватися про вигоди львівських міщан”. Саме тому Сигізмунд Август втановив, що після видачі його привілею дещо змінюються умови торгівлі для усіх купців, які везуть до Львова солодке вино (мальмазія) та солодке вино з ароматичним додатком мускатного горіха (мускателя) з Греції та інших напрямків.
Отож, після набуття чинності його указу, торговці повинні залишати свій товар на возах на площі Ринок впродовж повних чотирьох тижнів. За цей час купець міг продавати вино як львівським міщанам, так і будь-кому з підданих короля. Якщо трапиться так, що за зазначені чотири тижні усе вино не буде розпродане, тоді купець може складати і тримати напій, де вважатиме за потрібне. Зокрема, у будинках та підвалах львівських міщан, з якими домовиться, яким довіряє.
Місто на сторожі
Знаково, що свої товари, навіть після чотирьох тижнів розпродажу на встановлених королем умовах, торговець середземноморськими винами міг складати у будинках та підвалах лише львівських міщан, жителів міста. Проте й на цьому перелік правил та обмежень, яких він був зобов’язаний дотримуватися, не вичерпувався. Своє вино торговець мав спочатку засвідчити печаткою раєцького уряду Львова і вже після цього міг залишати його на зберіганні деінде, продовжувати продавати.
Попри всі бонуси та привілеї, які король надав львів’янам у процесі торгівлі в місті вином із регіону Середземного моря, виникало враження, що він все одно почувався дещо винним перед мешканцями Львова. Про це свідчить заключна частина підписаного Сигізмундом Августом документа, де вказано, що дія його зберігатиметься до моменту, коли напрацюють та затвердять “для вигоди міста Львова в цій справі зручніше розпорядження”.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Ґруневеґ М. Опис міста Львова (1601-1606 рр) // Часопис “Ї”, 2003. – Число 29 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n29texts/gruneweg.htm
- Крип’якевич І. Галицька кухня княжої доби // Часопис “Ї”, 2013. – Число 73 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n73texts/Halycka_kuchnya_knyazhoi_doby.htm
- Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упорядник М. Капраль. – Львів: Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Львівський національний університет ім. І. Франка, 2010. – С. 337-339.
