На початку ХХ ст. у Львові завдяки Іванові Боберському (1873–1947) проводилася активна робота у сфері фізичного виховання і спорту. Активізувало діяльність українське гімнастичне товариство «Сокіл-Батько»; у 1906 р. створено «Український спортовий кружок», який діяв на базі Академічної гімназії та її філії; 1911 р. – спортове товариство для студентів вищих шкіл «Україна», «Змаговий союз», «Пласт» та ін. Велика увага приділялася підготовці українських учителів гімнастики (фізичного виховання). Активним учасником усіх цих процесів був Степан Гайдучок (13 березня 1890 р., с. Підтемне – 16 березня 1976 р., Львів).
Свою працю як учителя гімнастики (фізичного виховання) у гімназії Сестер Василіянок (1911–1913), приватній учительській жіночій семінарії Руського товариства педагогічного (1911–1912), дівочій школі імені Шевченка РТП (1911), він уміло поєднував з громадською діяльністю. Про цей епізод його біографії немає окремих ґрунтовних публікацій в українській історіографії. З огляду на це було підготовлено розвідку метою якої є комплексно проаналізувати педагогічну працю Степана Гайдучка напередодні Першої світової війни. В цьому й полягає новизна запропонованої публікації. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1911–1914 роки, територіальні межі – Львів та Галичину.
Навчаючись в Академічній гімназії у Львові упродовж 1901–1910 рр., Степан Гайдучок познайомився з професором Іваном Боберським, який вплинув на формування його світогляду та вибір майбутнього фаху – учителя фізичного виховання. Упродовж вересня 1909 р. – травня 1910 р. Степан Гайдучок відбув державні студії з фізичного виховання у Празі. Такий факт принаймні зафіксований в особистому листку з обліку кадрів Степана Гайдучка, як викладача Львівського державного медичного інституту, датованому 1 червня 1946 р.. Докладних відомостей про згадувані студії віднайти не вдалося. Зважаючи на те, що до червня 1910 р. Степан Гайдучок навчався у восьмому класі Академічної гімназії, можна припустити, що це швидше за все, було декілька поїздок у Прагу, а можливо й у інші міста Європи, на спеціальні курси, на яких викладалися теорія, методика та практика різних видів спорту. На той час Степан Гайдучок отримав відповідні знання та вишкіл в «Українському спортовому кружку» та гімнастичному товаристві «Сокіл-Батько». Тому підсумком наполегливої праці стало те, що 28–29 грудня 1910 р. Степан Гайдучок склав державний іспит у Львівському університеті, здобувши фах учителя руханки (фізичного виховання), після чого отримав можливість працювати учителем фізичного виховання у школах та гімназіях з українською та польською мовами викладання. У «Свідоцтві Степана Гайдучка про здачу іспиту з фізичного виховання» зазначалося: «Ч./443. Свідоцтво вчительського екзамену з фізпідготовки. Гайдучок Степан – уроджений в Підтемнім в Галичині дня 13 марта 1890 p., покінчивши ц[ісарсько] к[оролівську] академічну гімназію у Львові, на підставі свідоцтва зрілості з 10 червня 1910 [р.] ч. 60, допущений до екзамену на підставі розпорядку ц[ісарсько] к[оролівського] Міністерства Освіти з дня 10. вересня 1870 р. /Дневник розп. № ІІ в./ в цілі виказати здібності виконувати фах викладача фізпідготовки в гімназіях і в учительських семінарах, складав цей екзамен перед підписаною ц[ісарсько] к[оролівською] екзаменаційною Комісією в днях 28 і 29 грудня 1910 р. з наступною оцінкою: Письменний екзамен /під наглядом/: відмінно. Практичний екзамен з фізпідготовки: відмінно. Усний екзамен з анатомії: задовільно. Усний екзамен з фізіології і ґiґієни фізпідготовки: відмінно. Усний екзамен з теорії фізпідтотовки: відмінно. На підставі вислідів екзамену підписана ц[ісарсько] к[оролівська] екзаменаційна Комісія визнала Гайдучка Степана за визначно здібного виконувати фах викладача фізпідготовки в гімназіях і вчительських семінарах, так в чоловічих, як і жіночих, з польською і українською мовами викладовими. У Львові, дня 29. грудня 1910 р. Директор ц[ісарсько] к[оролівської] Екзаменаційної Комісії; Проф[есор] Др. Генрик Кадий в[ласно] р[учно] Члени ц[ісарсько] к[оролівської] Екзаменаційної Комісії: Доцент Др. Евген Пясецкі, в[ласно] р[учно] Р. Квятковскі в[ласно] р[учно]».
Від лютого 1911 р. до липня 1913 р. Степан Гайдучок працював учителем гімнастики (руханки) у приватній учительській жіночій семінарії, дівочій школі імені Шевченка Руського товариства педагогічного (РТП) та гімназії СС Василіянок у Львові.
Налагодивши руханкову справу у гімназії СС Василіянок, Іван Боберський, надміру завантажений роботою у двох закладах і громадськими справами, вирішив скористатися переходом з цього навчального закладу на іншу роботу учителя німецької мови Людвика Саля й обмежитися викладанням німецької мови, а заняття гімнастикою передав спочатку Теодорові Полісі (викладав руханку у 1909/10 н. р.), а після нього – своєму найближчому учневі і вихованцеві Степанові Гайдучку. Це засвідчують звіти гімназії за 1910/11, 1911/12, 1912/13 н. р. та посвідка, видана 25 березня 1923 р. В останній зазначалося, що Степан Гайдучок викладав руханку упродовж 1910/11 – 1912/13 н. р., зокрема з 1 лютого 1911 р. до 1 липня 1913 р.. У 1913/14 н. р. у гімназії замість звичайної руханки Марія Турська почала проводити ритмічну руханку.
У другому півріччі 1910/11 н. р. Степан Гайдучок проводив заняття з руханки для учениць гімназії у гімнастичному залі товариства «Сокіл-Батько». Усі бажаючі вправлялися у двох відділах по одній годині тижнево. Учениці 1, 2 і 3 класів, які творили перший відділ, займалися в четвер з 17-00 до 18-00; 4 і 5 – у вівторок з 17-00 до 18-00. Як зазначалося у звіті гімназії за 1910/11 н. р., «При веденю години кладено вагу на прорух вільноруч і палицями. З приладів узгляднювано передовсїм щеблївку і лавчину, а вправи на них ведено після підручника L. M. Törngren-a: Lehrbuch der schwedischen Gymnastik. В програму майже кождої години входили забави і гри, з яких перероблено в віддїлї молодших учениць слїдуючі: Зелїзниця, Вуж, Міст, Млиньский камінь, Дрібушка, Стрілець, Жгут, Чорний лицар, Ястріб і квочка. З віддїлом старших перероблено: Пійма, Каблук, Турок, Ходи за мною, Подай дальше, Подорож, Визивач, Третяк». Нажаль, через брак відповідного спортивного майданчика, проводити заняття з гімнастики на свіжому повітрі не було змоги.
У 1911/12 н. р. Степан Гайдучок викладав урок руханки для одного відділу дівчат два рази в тиждень у вівторок і четвер з 17-00 до 18-00. Восени, взимку і весною учениці займалися в гімнастичному залі товариства «Сокіл-Батько», що знаходився за адресою: вул. Руській, 20, а від травня 1912 р. і влітку на площі «Сокола-Батька» (знаходилася у Стрийському парку між сучасними вулицями Стрийською, Козельницькою та Івана Франка, інші назви – «Український город», національний форт; тепер стадіону не існує). Як і в попередньому навчальному році у програмі занять були ігри, зокрема «Хапко», «Визивач, «Тарабанна», «Пястучка», «Гилька». Степан Гайдучок опирався на німецьку та шведську спеціалізовану літературу з тіловиховання, а також на праці професора Івана Боберського. У звіті гімназії СС Василіянок у Львові за 1908/09 н. р. з’явилася праці останнього, як от «Ситківка», за 1909/10 н. р. – «Лавчина і щеблївка», за 1911/12 н. р. – «Прорух». Названі розробки, з деякими уточненнями та виправленнями, Іван Боберський видав окремими брошурами. Цими та іншими його навчально-методичними працями («Забави і гри рухові», (1904), «Забави і гри рухові. Часть ІІ. Вісїмнайцять гор мячевих» (1905), «Впоряд» (1909), «Забави і гри рухові. Ч. ІV. Ситківка» (1909), «Лавчина і щеблівка» (1910), «Прорух» (1912)) послуговувалися учителі руханки в гімназії СС Василіянок, зокрема Теодор Поліха, Степан Гайдучок і Марія Турська, а також провідники, провідниці та члени гімназійного «Дівочого спортового кружка» (ДСК).
У 1912/13 н. р. уроки гімнастики проводилися Степаном Гайдучком в одному відділі два рази тижнево. Однак, щодо місць занять в гімназії СС Василіянок відбулися зміни. Восени і взимку уроки проводилися у гімнастичному залі гімназії, а вкінці весни і влітку перед шкільним будинком (упродовж 1906–1912 рр. гімназія знаходилася на вул. Я. Длуґоша, 17 (тепер вул. Кирила і Мефодія), 1912–1914 рр. – на вул. А. Потоцького, 95 (тепер вул. Генерала Чупринки)). Що ж до самої програми то «вправи ведено по укладови шведскому, який складає ся з 9 точок, що рівномірно перерухують цїле тїло. Замість шведских лавочок уживано звичайних а також домашні крісла заступали прилади до підпору. Вправи ведено методою L. M. Törngrena а також підручник Liedbecka був відповідно використаний. Весною і лїтом доповнювано годину змаганями в бігу на коротку віддаль і перероблено більшість гор бігових, як хапко, визивач, чорний лицар, перериваний король і т. д. Учитель використав при забавах і грах підручник І[вана] Боберского: Забави і гри. Ч. І».
Степан Гайдучок допомагав Іванові Боберському у гімназії СС Василіянок у становленню і розвитку «Дівочого спортового кружка». Разом з однодумцями у листопаді 1910 р. Іван Боберський заснував у гімназії спортовий кружок, метою якого було «розбуджуванє у учениць замилуваня до спортів через відчити і дискусиї та подаванє членам нагоди до вправлюваня ся в відповідних для женьскої молодежи родах спорту і рационального їх плеканя». До Першої світової війни кількість членів ДСК постійно збільшувалася: у 1910/11 н. р. їх було 31; 1911/12 рр. – 37, 1912/13 рр. – 40, 1913/14 рр. – 52. Протекторами (опікунами) ДСК були: у 1910/11 та 1911/12 н. р. – кваліфікована для середніх шкіл учителька польської мови, математики та історії природи Олена Бережницька; 1912/13 н. р. – заступник учителя, помічник директора, завідувач фізичного кабінету, учитель математики та фізики Володимир Адріянович; 1913/14 н. р. – заступник учителя, учитель природничих наук Олександр Тисовський. Очолювали кружок: у 1910/11 та 1911/12 н. р. – Софія Мацюраківна; 1912/13 та 1913/14 н. р. – Анна Остапчуківна.
У приватному архіві Степана Гайдучка збереглася світлина, датована 16 лютого 1912 р., де Іван Боберський з учителями та членкинями ДСК гімназії стоять на ковзанці. Світлину супроводжує підпис такого змісту: «Члениці спортового кружка приватної жіночої гімназиї СС Василиянок у Львові на совганці в 1912 р. Став товариства польського «Towarzystwo lwowskie łyżwiarzy і tennisistów» при вул. Пелчинській [тепер вул. Д. Вітовського. – А. С.] наліво від Кадетської вулиці [тепер вул. Героїв Майдану. – А. С.]. Зліва стоять: учителька [Олена] Бережницька, учениці Гнатюківна Ірена – старша дочка [Володимира] Гнатюка етнографа. Вийшла замуж за [Івана] Косаревича, проживала з ним по Першій світовій війні в Гамбурзі. [Іван] Косаревич то був в рр. 1918/1919 як Андрієвський в своїх спогадах писав: [Іван] Косаревич-Косаренко. [Іван] Косаревич десь по 1935 р. прислав «Соколови-Батькови» на викупно спортової площі 500 золотих польських. [Софія] Парфановичівна була лікарем жіночих недуг. Жила у Львові, написала популярний підручник про жіночі недуги. [Софія] Мацюраківна – дочка священника з Дорошева. Заміжна за інжінєром Брилинським. Лежогубська Ірина відтак по закінченні віденського університету учителька німецької мови в гімназиї Василиянок. [Ольга] Лисківна сестра композитора Лиско зі Стрия. ? [далі невідома. – А. С.]. [Ольга] Баричківна зі Щирця біля Львова померла перед 1920 роком. Професор [Іван] Боберський опікун кружка учив в цій гімназиї німецької мови до 1914 р.».
Педагогічну працю у гімназії СС Василіянок Степан Гайдучок успішно поєднував з викладанням в інших навчальних закладах Львова. Так, у 1911/1912 н. р. він навчав руханки на 1–4-х курсах приватної учительської жіночої семінарії Руського товариства педагогічного, яка містилася на вул. Мохнацького, 12 (тепер вул. Драгоманова). Оскільки окремого гімнастичного залу для занять не було, уроки відбувалися в рухівні українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» на вул. Руська, 20. До спортивного залу, як зазначалося у звіті семінарії, учениці додали шлях довжиною близько 1 км. Це, зрозуміло, тягнуло за собою певні труднощі. Але іншого приміщення не було.
Праця, у тому числі й Степана Гайдучка, у приватній учительській жіночій семінарії дала помітні результати у сфері тіловиховання. Так, на І Краєвому здвизі 10 вересня 1911 р. у Львові, учениці семінарії та дівочої школи імені Шевченка мали нагоду «доказати, як старанно плекають руханку і забави». Цього дня відділ учениць в сокільських одностроях під проводом Олени Степанів брав участь в урочистому поході, а також виступав з вправами на площі «Сокола-Батька». До речі, з нагоди сокільського здвигу учениці семінарії разом з ученицями гімназії СС Василіянок закупили 14 м2 землі для площі «Сокола-Батька». 10 лютого 1912 р. учениці «Спортової секції літературно-наукового кружка», який діяв у приватній учительській жіночій семінарії, провели руханково-вокальний концерт. На нього могли потрапити всі бажаючі мешканці Львова. У звіті шкіл Руського товариства педагогічного у Львові про це зазначалося наступне: «Вправи, співи і музика, попереджені ядерним вступним словом п[ан]ни [Галини] Ващуківної [тодішньої голови «Літературно-наукового кружка». – А. С.], випали бездоганно, а вже вправи галузками, виведені ученицями ІV. курсу, мали в собі так много естетичної принади, що остануть на довго в памяти видцїв. П[анн]а І[рина] Кахникевичівна доказала своєю грою на цитрі, як нїжно зміни почувань можна віддавати на тім симпатичнім інструментї». «Спортова секція літературно-наукового кружка» на площі «Сокола-Батька» винаймала для гри в ситківку відповідний майданчик.
У другому півріччі 1910/11 н. р. Степан Гайдучок також працював учителем руханки у дівочій школі імені Шевченка РТП. У його приватному архіві збереглася посвідка датована 9 березня 1923 р., у якій з-поміж іншого зазначено, що Степан Гайдучок проводив уроки руханки у цьому навчальному закладі 5 годин тижнево.
Працюючи учителем гімнастики у приватній учительській жіночій семінарії, дівочій школі імені Шевченка та гімназії СС Василіянок у Львові, Степан Гайдучок організовував та проводив руханкові вечори. Також пильно приглядався подібним заходам, давав свої поради та висловлював конструктивну критику. Так, 10 лютого 1912 р. відбувся руханково-вокальний концерт в рухівні «Сокола-Батька», який організували і провели учениці приватної учительської жіночої семінарії Руського товариства педагогічного у Львові. Степан Гайдучок висловив свої слушні критичні зауваги: «При вискоках бажаю коротшого витримуваня в присїдї. На естраду можна дати забаву, але відповідну до естради. Вправи на проважнї були дещо монотонні. Я на пописї в салї уникав би такого приладу. Вправи галузками були виконані в чорних одягах! Треба одягів ясних, веселого тла, яснїйшого освітленя. Лише дві вправи були можливі, три инші пригадували за дуже мухи в хатї. Галузками дасть ся гарні рухи зложити, але треба собі задати труду. Друга рука мусить також рушити ся. Голова, кадовб повинні взяти участь. Вежі? Я все за тим, щоби дївчата чарували нас принадою рухів і звинностию не силою. Зворот в зад? Я роблю в лїво. Як зачинати йти? Лївою ногою».
Крім Львова, Степан Гайдучок їздив на руханкові вечори, які проводили інші українські середні школи Галичини. Так, 8 лютого 1912 р. він був присутнім на руханковому виступі учениць приватної жіночої семінарії в Коломиї. Докладний перебіг свята викладено ним на сторінках часопису «Діло».
З жовтня 1912 р. до липня 1914 р. Степан Гайдучок навчався на медичному факультеті Львівського університету. У липні 1914 р. він припинив навчання і був мобілізований до австро-угорської армії.
Отже, проживаючи у Львові напередодні Першої світової війни, Степан Гайдучок свій педагогічний шлях розпочав із праці на посаді учителя гімнастики (фізичного виховання) у гімназії Сестер Василіянок (1911–1913), приватній учительській жіночій семінарії Руського товариства педагогічного (1911–1912) та дівочій школі імені Шевченка РТП (1911). Поштовхом до цього стало те, що він пройшов відповідний вишкіл під керівництвом Івана Боберського та 28–29 грудня 1910 р. склав державний іспит у Львівському університеті, здобувши фах учителя гімнастики. При підготовці до занять Степан Гайдучок використовував німецьку та шведську спеціалізовану літературу з тіловиховання, праці свого учителя Івана Боберського, багато експериментував, а також апробовував свої методики. Крім урочної програми організовував та проводив руханкові вечори. Таким чином популяризував тіловиховання, залучаючи до нього активну молодь. Також пильно приглядався подібним заходам не тільки у Львові, а й у інших українських середніх школах Галичини, давав свої поради та висловлював конструктивну критику. Свою педагогічну працю Степан Гайдучок успішно поєднував із громадською роботою в організаціях «Сокіл-Батько», «Україна», «Пласт».
Андрій СОВА
історик
Джерела та література:
- Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення: 03.2018).
- Сова А. «Дівочий спортовий кружок» у гімназії Сестер Василіянок у Львові напередодні Першої світової війни. URL: https://photo-lviv.in.ua/divochyy-sportovyy-kruzhok-u-himnazii-sester-vasyliianok-u-lvovi-naperedodni-pershoi-svitovoi-viyny/ (дата звернення: 6.11.2020).
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
- Сова А. Цікаві факти про дитячі роки професора українського тіловиховання Степана Гайдучка. URL: https://photo-lviv.in.ua/tsikavi-fakty-pro-dytiachi-roky-profesora-ukrainskoho-tilovykhovannia-stepana-hayduchka/ (дата звернення: 12.03.2021).
- Сова А. Педагогічна праця Степана Гайдучка у Львові напередодні Першої світової війни // Народознавчі зошити. – Львів, – № 3 (165). – С. 674–684.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: sovaandrij1980@gmail.com
