Сьогодні Фотографії Старого Львова завітали до Лариси Спаської, завідувача Музею мистецтва давньої української книги, відділу Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Вона розповіла нам про Вузькошрифтне Євангелія – унікальний екземпляр першого українського друку, оригінал якого зберігається в музейних фондах.
“Перед вами абсолютно унікальне видання, це вже не рукопис, це видання – фактично анонімний дофедоровський друк. Так він називається в науці.
Це друк приблизно першої половини XVI століття. Датований він відповідно філігранню паперу, це доволі легко зробити. На жаль, жодних вихідних даних, тобто “Ким?”, “Де?” і “Коли?” – немає.
Саме по собі видання надзвичайно рідкісне. В музеї зберігається четвертий зафіксований примірник в світі.
В свій час відомий український палеограф, Лідія Михайлівна Григорчук, зробила повний аналіз тексту, (вона була дуже досвідченим фахівцем) фонетичний і лексичний, і прийшла до висновку, що ця книжка видана або у Львові, або в межах Львова.
Бо справа в тому, що це церковнослов’янська мова, але завжди друкар вставляє похибки, маю на увазі такі помилки своєї рідної мови, як він говорить. І от якраз ті помилки і є палеографам дають дуже таку велику роботу і надію. Вона займалась цим майже 50 років і я абсолютно не сумніваюсь в її висновках. Тобто ми маємо перед перший український друк.
На жаль ми не знаємо точної дати, от тільки перша половина XVI століття. Але цікавим є те, що в оформленні друкованих заставок (дереворидні друковані заставки) є дуже подібний рукопис, який зберігається в нашій бібліотеці Стефаника в відділі рукописів, дуже подібний орнамент. Тобто сам орнамент також співпадає з рукописом. Це також є цікавим.
На жаль, ми не можемо цю книжку напряму зв’язати з так званою Дропенівською друкарнею, яка існувала в 60-их роках XVI століття у Львові. На жаль не можемо зв’язати, Дропенівська друкарня існує сама по собі, а наш анонімний друк сам по собі. Можливо це була вже якась інша львівська друкарня першої половини XVI століття. Ну але те, що вона у Львові була – це зрозуміло.
Я не маю, вже забігаю трохи наперед, я не маю права сперечатися з самим Іваном Федоровичем. Бо він писав сам в своїй післямові : “Я прийшов до богоспасаємого міста Львова і тут я ніби йшов стопами боговибраного мужа.” Тобто він сам пише, що друкування у Львові існувало. Ну і потім, вже пізніше запис на його плиті “Друкування занепале обновив”. Тобто друкування було, але занепало. Значить ми можемо абсолютно твердо сказати, можливо це було в Винниках, можливо в Дублянах, а можливо ще десь – ну десь в межах Львова була та друкарня.
І сам примірник є дуже цікавий – книжка надрукована не як Євангеліє напристольне, а як книжка для читання. Але використовувалась вона таки в церкві як напристольне Євангеліє. Тому, що в неї абсолютно унікальна оправа – це дерево і шкіра, але вона прикрашена такою левкасною позолоченою накладкою з зображенням Спаса Нерукотворного і видно залишки орнаменту.
Сам по собі це абсолютно унікальний друк, пізніше більше таких примірників не знаходили.”
Фото Софія Форостина
