Одна з центальних вуличок міста Лева, із сучасною назвою Банківська, була прокладена на початку ХІХ сторіччя, тоді її називали Сикстуська (зараз Дорошенка) бічна або Широка поперечниця. В ході реформи міського самоврядування, та генерального впорядкування вулиць Львова їй дали ім’я на згадку про відомого львівського історика Кароля Шайноху (1810-1868).
На відміну від столичної тезки, на Банківській у Львові немає президентської резиденції, ні химер у декорі будинків та загальної помпезності, лише декілька чиншових кам’яниць, що збереглись до наших днів… Проте, кожен з нас, під час прогулянки, має змогу відчути тут дух львівської історії… Тут, на невеличкому відрізку, направду було чимало цікавого, та трапилось багато пам’ятних подій…
Євреї Львова, до 1867 року, ще не могли вільно жити в цій частині міста, але їм вдалося за десять років до подарованої цісарем Францом Йосифом І конституції подолати ці обмеження, створити тут свій релігійний осередок… На нинішній незабудованій ділянці, перед другим входом до пасажу “Плазма”, за проектом архітектора Вільгельма Шмідта, 1857 року, було збудовано триповерхову синагогу “Асей Тов” та бет-мідраш (“будинок мудрості” – приміщення з бібліотекою для вивчення релігійних книг) при ній. Її останнім рабином був Давід Кагане, який в своєму “Щоденнику львівського гетта” описав жахіття Голокосту в Галичині. Синагога була знищена нацистами у серпні 1941 року…
Окрім цього, на невеличкій вулиці Кароля Шайнохи знаходилось два популярних серед львів’ян кінотеатри – “Сінефон”, який згодом перебрався до пасажу Міколяша, та “Люна” (від 1930 року “Полонія”), а також готельчики, ресторації, кнайпи…
Від 1905 року, за адресою Шайнохи, 5, була відома ресторація (та однойменний готель) “Сан-Сусі”. У 1920 році назву було змінено на “Адрія”, у міжвоєння відомим власником закладу був Соломон Роттенберг. Основними відвідувачами, найчастіше, була молодь, офіцери та любителі дешевого більярду. Тут. під час перебування у Львові в 1905-1914 роках, в післяобідню пору, грав в шахи Юзеф Пілсудський. У період II Республіки “Адрія” уславилась гучним скандалом…
Подія трапилась 1932 року, на шпальти польської преси ця масова бійка потрапила під назвою “Трагедія у Львові”… Серед польських студентів університету, політехніки та інших вищих шкіл Львова користувались популярністю академічні корпорації. Вони перебували під впливом радикальних політиків з табору народової демократії – “ендеків” (у Львові їх ще називали “індиками”). Часто члени цих корпорацій були ініціаторами погромів українських та гебрейських організацій, влаштовували шовіністичні маніфестації під гаслами, бійки з євреями та українцями…
Того року, група членів однієї з корпорацій “водила козу” львівськими кнайпами. Виходячи з “Адрії”, далеко за північ, їх спровокувала на бійку група єврейських молодиків, що часто мстились за попередні напади… Під час зіткнення смертельного удару дістав студент-ветеринар Ян Гродковський. Подія мала чималий резонанс, антиєврейські мітинги тривали два тижні…
За часів німецької окупації Львова вуличка мала назву Юльмондштрассе. У радянський час, 1945 року. вулиці дали нинішню назву – Банківська. Тут відомими на ціле місто були майстерня з ремонту меблів, у 1970-1980 роках – майстерня з ремонту магнітофонів та електротоварів…
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://www.lvivcenter.org/ , http://www.pslava.info/ , http://www.pohlyad.com/ , http://lvivforever.com.ua/
