Від кінця XVIII сторіччя, коли новим господарем у Галіції та Львові стає монархія Габсбургів, значна кількість землеволодінь, зокрема на теренах містах, перейшла у власність військових. Найважливіша опора монархії – армія, потребувала чималих ресурсів. Поля, млини, склади, колії, території розташування казарм та частин – все це десятки квадратних кілометрів земель, що належали місту… Однією з таких ділянок, віддавна, були володіння між вулицями Городоцькою та Янівською (нині-Шевченка), землі прилеглі до касарень Фердинанда.
На початку 1870-х років стежина обабіч костелу Святої Анни, що сполучала вулицю Городоцьку із шляхом на Янів, починає перетворюватись на повноцінну вулицю. У 1877 році вона вже значиться на міських мапах під назвою Городоцько-Янівська. 1885 року її названо на честь Юзефа Бема – польського полководця, генерала, головнокомандувача угорського повстання 1848 року, громадського діяча та львівського будівничого (1794-1850).
Забудовувати новоутворену вулицю було складно, оскільки довкола були володіння військових, поступатись якими на користь міста вони не поспішали. Комплекс й справді був чималий – касарні, у яких квартирував цісарсько-королівський регімент артилерії, плаци для муштри та військових вправ, склади-магазини, стайні та інші будівлі… Донині одна з бічних вуличок називається Магазиновою (від пол. magazyn – склад), а сусідня вулиця Гушалевича ще донедавна називалась Провіантовою… Ці назви нагадують про величезні військові склади, які від середини XIX сторіччя і дотепер збереглись ще вздовж вулиці Шевченка.
Водночас, наприкінці XIX сторіччя, посеред вулиці Бема формується однойменна площа, як своєрідний центральний осередок дільниці, від якого розходились сучасні вулиці Олени Степанівни (Кордецького) та Морозенка (Дембінського). Сьогодні площа носить ім’я київського князя X сторіччя Святослава Ігоровича. У часи німецької окупації – Де Віттепляц, на честь будівничого львівського Домініканського собору та військового коменданта Кам’янця-Подільського Яна де Вітте (1709-1785)…
Вулиця Бема навіки увійшла в історію Львова як перша адреса “прописки” львівського кінного трамваю, що вперше побачили на вулицях міста у 1879 році. На плані Львова кінця ХІХ сторіччя видно, що лінія кінного трамваю яка пролягала вулицею Городоцькою, мала відгалуження на вулицю Бема. Отже, саме тут, де тепер стоїть довгий будинок № 11, збудований у 1960-х роках, було депо кінних трамваїв. У захаращеному дворі та на території гаражного кооперативу ще можна побачити перебудовані стайні першої львівської ремізи…
У книзі “Серед львівських парків” публіцист Олександр Надрага стверджує: “По лівій стороні вулиці Бема (від вулиці Городоцької), недалеко від площі, містилась колись реміза кінного трамваю, яку остаточно зліквідовано 1907 року. Будинки, в яких були приміщені трамваєві вози, верстати і великі стайні, залишились донині…”
Кінний трамвай у Львові існував паралельно із електричним ще у перше десятиріччя XX сторіччя, та відійшов у історію разом із приміщенням першого львівського трамвайного парку…
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://www.pslava.info/ , https://uk.wikipedia.org/ , http://postup.brama.com/
