Гордій Старух – особистість талановита й багатогранна: майстер з виготовлення колісних лір, автор і виконавець пісень, аранжувальник, мультиінструменталіст, саундпродюсер, скульптор, а ще – батько трьох дітей і чоловік всесвітньовідомої майстрині витинанок Дарії Альошкіної.
Ми зустрілися напередодні «Свята музики» – «Fête de la Musique», що традиційно відбувається у найдовший день року – 21 червня, і мова, зрозуміло, йшла про вуличне музикування, адже Гордій не лише має чималий досвід виступів на відкритих майданчиках, але й починав свою кар’єру музиканта саме з вуличного музикування.
Моє перше запитання. Як Ти став вуличним музикантом?
– Почалося все по приколу… Мені було десь років 16… Ми з одногрупником гуляли містом і вирішили купити собі пива… Понишпорили по кишенях і виявилося, що в нас є грошей тільки на одне пиво. А я постійно ходив з гітарою. І запропонував заспівати під гітару якусь популярну пісню, наприклад «Ой, хмариться, туманиться» і заробити на пиво. Я почав грати і до нас підійшов такий самий вуличний музикант, кинув нам 50 копійок. Ми втішилися, що маємо гроші (хто пам’ятає, скільки на початку 2000-х коштувала пляшка пива? – Р.П.).
Чоловік, який кинув нам гроші, був аскером. Аскер – людина, яка бігає з капелюхом за людьми і припрошує їх кинути музикантам гроші. Хороший аскер вмів створити відповідний настрій, так що люди охоче кидали гроші. Це була конкретна професія у вуличній музиці. Зараз вже немає хороших аскерів, вони просто тикають капелюха і просять підтримати музикантів.
Отже, аскер, котрий кинув нам гроші, запропонував мені попрацювати з ним на вулиці. Потім він мене ще з якимись музикантами познайомив. І я таким чином втягнувся. У 2006 році ми створили гурт «Люди добрі». Ініціатором був наш цимбаліст Юрій Рафалюк, який хотів зробити у своєму рідному селі Великодні святкування. З цією метою ми об’єдналися в гурт. А викристалізовувався гурт саме на вулиці. Це була чудова нагода заробити трохи грошей голодним студентам, які разом винаймали квартиру.
Була в нас з «Людьми добрими» така пригода. Попросив нас один чоловік, щоб ми заграли на кареті, саме «на», а не «в», зверху на даху карети. Так ми об’їхали весь центр Львова, грали музику. Якийсь фотограф нас тоді зафіксував, і це фото навіть потрапило на фотовиставку в Києві.
– Що дають вуличні виступи музикантам,зокрема на «Святі музики»?
На «Святі музики» в мене, переважно, не виходило заграти. Вперше я грав як сольний виконавець на «Святі музики» у 2017 році.
Як мінімум, це – відкрита репетиція і просто задоволення від заняття музикою. Якщо брати з таких меркантильних і стратегічних інтересів, то це чудесний спосіб заявити про себе, про свою творчість, знайти нові контакти. Інтернет Інтернетом, але живе спілкування завжди ефективніше. Коли люди бачать/чують те, що ти виконуєш, це зразу приносить свої плоди. Можна візитки роздавати. Це як реклама себе.
Також можна говорити і про просвітницьку діяльність. Різної музики є багато, але зараз такий час, що не всі мають бажання чи змогу шукати ту, яка відрізняється від легкодоступної, яку нам підсувають радіостанції чи стрімінґ-сервіси. І тут якраз дуже гарний спосіб показати свою альтернативну точку зору на музику. Це – вільний легальний майданчик, тебе ніхто не буде гнати. Це як легальне графіті…
Гра на вулиці – це супер кейс в плані того, що ти вчишся працювати з публікою, відточуєш свою майстерність. Вулиця – вся твоя аудиторія. Є багато плюсів, особливо, якщо ти музикант-початківець і хочеш зайняти свою певну нішу у сфері шоубізу чи артринку.
Твоє завдання – співати і отримувати задоволення, і це ідеальний стартовий майданчик. На вулиці ти точно зрозумієш, чи саме така діяльність тобі потрібна.
Про Гордія Старуха:
Народився 1 березня 1988 р. у Львові, з дитинства виявляв музичні та акторські здібності, але вирішив здобувати фах скульптора, підтримуючи родинну династію. Дідусь Гордія – видатний скульптор Еммануїл Петрович Мисько.
У 2009 р. Гордій закінчив відділ скульптури Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша.
Засновник та/або учасник музичних гуртів «Люди добрі», «Йорий Клоц», «Fidel Trio-Quartet», «Джалапіта», «Лірвак». Паралельно займається сольною кар’єрою. У 2016 р. створив перший кліп на першу власну пісню (слова Петра Старуха) «Сон на Різдво». Пише пісні на власні тексти, займається аранжуванням, володіє декількома інструментами.
Постійний учасник музичних фестивалів в Україні та за кордоном.
У 2017 р. разом з дружиною Дарією Альошкіною представляли українську культуру на міжнародному фестивалі Seoul Friendship Fair в Сеулі (Південна Корея).
У 2020 р. випустив перший сольний мініальбом «Хмільний»
У 2021 році брав участь у телевізійному талант-шоу «Голос країни. 11 сезон: Перезавантаження»
Більше десяти років займається виготовленням давнього українського музичного інструменту колісна ліра. Саме як майстер-лірник став учасником проекту «Ukraїner».
Як скульптор працює з такими матеріалами, як камінь, дерево, лід, сніг і навіть був досвід роботи з шоколадом(!). Постійний учасник симпозіумів льодової та снігової скульптури. У 2018 р. створював льодову скульптуру на Міжнародному чемпіонаті з виготовлення морозива (у складі української команди) Gelato World Cup. Rimini 2018.
Роксоляна ПАСІЧНИК
Джерела:
- Закоханий у ліру: історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Замовляють навіть в Канаді і Австралії. У Львові майстер відроджує стародавні ліри
- Гордій Старух. Триста лір. Ukraïner
- Канал You Tube Gordiy Starukh https://www.youtube.com/channel/UCOD_fpmnRNXryHnQKXy3P2Q
- Гордій Старух на телевізійному шоу «Голос країни. 11 сезон: Перезавантаження»:
