У Галицькому передмісті Львова пролягла невеличка вулиця, яка сполучає вулиці Каліча гора та Поповича. Її будинки вражають своєю красою, сецесійними елементами оздоблення, оригінальним балконами, ліпниною та вхідними брамами. Тож сьогодні мова піде про 10 фактів з історії вулиці Леся Мартовича.
- Вулицю проклали у 1898 р. через ґрунти, що належали родині власників фабрики мила Фрідріхів. Тому перша назва вулиці – Фрідріхів, оскільки колишні власники забажали, щоб новопрокладена вулиця носила ім’я родини.
Вулиця Мартовича 2018 р.
Вулиця Мартовича 2018 р.
- В часі німецької окупації вулиця називалася Ґірардіґассе, у 1945 – Газетна, оскільки під № 2 розташовувався обласний відділ «Союздруку», а з 1946 р. – на честь письменника Леся Мартовича.
Балкончики кам’яниць по вул Мартовича, 2018 р.
Балкончики кам’яниць по вул Мартовича, 2018 р.
- Забудова вулиці вібувалася у 1898-1909 рр. за проектами відомих архітекторів: Артура Шлеєна, Наполеона Лушкевича, Генрика Сальвера, Владислава Садловського, Казимира Юліана Мокловського, архітектурно-будівельної фірми Анджея Ґоломби.
- Будинки зведені у стилі сецесії та класицизму. Більшість кам’яниць на ній – пам’ятки архітектури місцевого значення.
- Найстарішим будинком на вул. Мартовича є кам’яниця під № 3. Збудована вона ще наприкінці ХІХ ст. і належала власнику фабрики мила і свічок Едварду Фрідріху.
- У кам’яниці під № 2, збудованій у 1909 р., на першому поверсі уже понад ста років працює поштове відділення. В іншій частині цього будинку розміщений Галицький райвідділ поліції. Під час подій Революції Гідності 19 лютого 2014 р. біля райвідділку було спалено декілька міліційних авто, а сам відділок розгромлено.
- Власником кам’яниці, що була збудована у 1907-1909 рр. та має номер 4, був Маврицій Мунд, який разом з братом були відомими постачальниками керамічної плитки для оздоблення львівських будинків. Фірма Мундів виробляла різні види метлахської плитки, глазуровану цеглу, дахівку, цемент, гіпс, вапно, керамічні плитки, пічні кахлі і дверцята до печей. Продукція вирізнялася високою художньою та технологічною якістю.
- Будинок № 5 було зведено для Товариства вчителів народних шкіл міста Львова. У 1912-1914 рр. тут працювала перша у Львові кіностудія «Кінофільм». Ця кіностудія зняла у Львові кілька коротких фільмів, які демонстрували у львівських кінотеатрах. Так, у червні 1913 року у львівських кінотеатрах було показано фільм “Ювілейні урочистості 15 Полку Піхоти у Львові” (Uroczystości jubileuszowe 15 Pułku Piechoty we Lwowie).
Кам’яниця під № 5 по вул. Мартовича, 2018 р.
Кам’яниця під № 5 по вул. Мартовича, 2018 р.
- Сьогодні у будинку під № 5 розташований Музей-майстерня видатної львівської скульпторки, заслуженої художниці України Теодозії Бриж, адже саме тут у 1956-1999 рр. працювала мисткиня.
- Поряд з будинком під № 7 за польських часів була приватна чоловіча школа ім. святого Йосифа, яку заснувало Згромадження шкільних братів салезіанів. Містилась вона на вул. Лелевеля, 9 (сучасна вул. О. Поповича).
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Лемко І., Михайлик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів «Апріорі», 2009
- Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: «Апріорі», 2012
