Літом як ніколи є актуальною тема пошуку водойм для відпочинку та купання. Ще актуальнішою є ця проблема, коли мова заходить про наш Львів, де відшукати чисту і доглянуту водойму, в якій можна було б купатись та провести сімейний відпочинок. Та так було далеко не завжди, і століття тому перед львів’янами стояв широкий вибір різноманітних озер та ставків, які навіть змагались за те, аби привабити до себе побільше відвідувачів.
Якщо поглянути на мапи міста Львова 18 та 19 століть, можна помітити величезну кількість різноманітних водойм. Як не дивно, та більшість з них були штучно створеними, але багато століть до того. Річ у тім, що в середньовіччі водойми у Львові та навколо нього були засобом для ведення різноманітних промислів. На них зводились греблі та споруджувались млини. Прибутковим було заняття розведення риб. Однак, на початок 19 століття водні млини поступово зникають, а рибний промисел перестає бути прибутковим.
Багато давніх водойм, після припинення їх використання у виробничих цілях, просто занепадають і з часом зникають. Однак, деякі власники ставків зуміли пристосувати їх до нового застосування. Вони перетворювали їх на купальні, де львів’яни мали можливість покупатись, поплавати на човнах чи навіть поспостерігати за різноманітними атракціями.
Багато кому відомо, що на місці сьогоднішнього палацу водних видів спорту «Динамо» на вулиці Стуса у 1930-х роках був плавальний басейн. Однак, мало кому відомо, що басейн цей не виник на порожньому місці. На початку 19 ст. тут був ставок Залізна Вода, на якому була створена чи не перша громадська купальня. Вона була обладнана корчмою, а в 1819-1824 рр. тут навіть проходили вистави славнозвісного театру Ф.Краттера. І хоча вхід до водойми був платним, однак львів’яни в літню пору вибиралися до цього ставу на околиці міста на цілий день. З невідомих причин ще протягом 19 ст. ставок на Залізній Воді був запущений, і перестав використовуватись львів’янами аж до зведення тут басейну в 1930-х рр.
Також на початках 19 ст. облаштовується як громадська купальня Пелчинський став, що розташовувався на місті теперішньої площі перед входом до парку Культури. Спочатку став мав статус військового басейну та використовувався для навчання плавання військових. Однак згодом він стає громадсько доступним і перетворюється на одну із найулюбленіших водойм для львів’ян протягом довгих років. В 1840-х рр. на ставі відбувались масштабні атракції на кшталт морських битв та битв з потворами. До речі, військова школа плавання на ставі, не дивлячись на його доступність для громадськості, ніколи не припиняла своєї діяльності. Можливо це і стало причиною того, що російські війська спустили Пелчинський став у 1915 році. Після того водойма так і не була відновленою, а 1921 року її остаточно засипали.
Поруч зі Пелчинським ставом розміщувалась ще одна популярна серед львів’ян водойма – Панянський став. Названий так на честь своїх колишніх власниць сестер домініканок, він був скромною водоймою в тіні свого більшого та славнішого сусіда. Однак, Панянський став був досить привабливим для романтичних прогулянок на човнах, про що свідчить ціла низка давніх фотографій. Як і його сусід став зазнав шкоди під час Першої світової війни та був остаточно засипаний по її закінченню. Сьогодні його місце займають житлові будинки.
Набагато ближчими до центру Львова були стави в його східних околицях. Найпершим тут з’явився став в парку Палацу Туркулів-Комелло. Завдяки активним старанням власниці палацу він завжди був повний публіки, для котрої по вихідних та святах навіть грав військовий оркестр. Поруч, у саду монастиря сакраменток, розташовувався Вороблячий став на якому діяла купальня тільки для жінок. Сьогоднішній став у дворі Ветеринарного університету є невеличким залишком цієї водойми. Неподалік двох згаданих ставів діяв ще один – став Шумана. Купальню тут спорудили у 1846 році. Вона була обладнана роздягальнею з 20 кабінками, а інструктор навчав відвідувачок плаванню. Купальня діяла десь до 1870-х рр., а сьогодні на її місці розташована Личаківська районна адміністрація та сусідні до неї будинки.
Доволі популярним наприкінці 19 ст. та на початку 20 ст. був став «Світязь», знаний ще як Маріонів чи став Левицьких. Перша купальня тут з’явилась ще в 1830-х рр., але популярності почала набувати лиш з кінця 19 ст., коли почала розбудовуватись Кастелівка. Ще більшої популярності купальня здобула в міжвоєнний період після припинення існування Пелчинського та Панянських ставів. Сьогодні ж на місці цієї купальні спорт-комплекс «Медик».
Цікаво, що поруч «Світязя» було ще дві купальні – на ставах «Морське око» та «Собка». Але, вони були значно примітивнішими порівнюючи з купальнею на «Світязі», а тому не витримавши конкуренції досить швидко запустіли та були засипані. Та й загалом, в старому Львові міщани не надто віддавали перевагу тим закладам, що позиціонувались як дешеві. Зокрема, так було і з ставом Кляйна на Погулянці та ставом Димета на Замарстинові. Обидва згодом безслідно зникли. Лиш якимось дивом не гребували містяни купальнею «Зелене око». Це були два невеличкі ставки, які не пропонуючи високого сервісу завжди були усіяні відвідувачами. Нажаль, після Другої світової війни вони були занедбані, хоча їх і досі можна відшукати поруч вулиці Кримської.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Гранкін П. Статті (1996—2007). — Львів: Центр Європи, 2010.
- Котлобулатова І. Львів на фотографії. – Львів, 2006
- Котлобулатова І. Львів на фотографії. – Львів, 2011
