Якщо у Ворохті піднятись доріжкою обабіч старенької церкви в сторону хребта Ворохтянський, то на другому боці долинки потоку Войтул можна зауважити великий будинок. Зрештою, його складно не помітити, бо це найбільша будівля в долині. Його видно навіть на великій панорамі Ворохти. Принаймні наразі…
На жаль, навіть здалека видно, що зараз стан об’єкту не найкращий: вибиті вікна, відсутні балюстради балконів тощо. Хоча дах усе ще прикриває будівлю від дощу, а тому, можливо, ще не все пропало…
Ця вілла знала кращі часи!
У довоєнній газеті “Kurjer Lwowski” 02.11.1932 р. було розміщено рекламу першокласного пансіонату “Меля”, названого іменем дружини власника Міхала Ковча:
“32 комфортних сонячних кімнати з балконами. Мальовниче розташування з видом на чудову панораму Чорногори. Пансіонат прикритий з півночі горами, вкритими густим смерековим лісом, неподалік Народного дому. Замовлення приймає адміністрація”
У 1937 році пансіонат був виставлений на аукціон. Оголошення про аукціон опублікувала “Gazeta Lwowska” №147 за 4 липня 1937 року. В цьому ж оголошенні газета подала ретельний опис усієї нерухомості.
Ось приблизний переклад найцікавішого з цієї статті:
“Між ґрунтами Николи Кіндрачука і Броніслава Біруби, на площі 924 кв. м знаходиться будинок – вілла – дерев’яний пансіонат, званий “Меля”, триповерховий, збудований з м’якого дерева, на бетонних фундаментах, критий бляхою, всередині покритий гіпсово-вапняним тиньком, зовні нічим не покритий. Довжина будівлі – 18,10 м, ширина – 14,60 м
В будинку знаходяться:
а) в сутеренах: 4 кімнати, сходова клітка, коридор і пивниця;
б) на першому поверсі: їдальня, кухня, спіжарка, мийня, 6 кімнат, сходова клітка, коридор, 2 кльозети і дві криті веранди;
в) на другому поверсі: 11 кімнат, сходова клітка, коридор;
г) на третьому поверсі: 11 кімнат, сходова клітка, коридор;
д) на стриху: 2 кімнати.
В цілому будинку є електрика для освітлення і дзвіночків, а також інсталяція з біжучою зимною водою.
Уся нерухомість знаходиться у власному посіданні боржників Мелі Ковч і Міхала Ковч, але в орендному посіданні у Броніслава Нєвяровського.
Віллу з прибудовами, інсталяціями, студнею, парканом і дерев’яним хідником оцінено на 34 250 злотих.”
На довоєнному плані Ворохти вілла позначена під №53:
Відтак, знаючи розташування вілли, можна з легкістю розпізнати її на старих світлинах Ворохти. На першому фото – пансіонат знаходиться справа, на решті – обведена червоним колом.
Після війни нова влада замінила пансіонат в багатоквартирний будинок. Усім відомо, як в радянські часи комунальні служби “дбали” про стан будинків, але практично нічого не змінилось і пострадянські часи. Однак найгірші часи настали у 2005 р., коли з аварійної будівлі відселили усіх мешканців. Будинок без мешканців – це як пусте тіло без душі… Згодом деградуючий об’єкт потрапив у приватні руки, але замість якихось відновлювальних робіт, новий господар у 2012 р. приступив до розбірки колишнього пансіонату…
Коли я дивлюсь на цей пансіонат та на інші – колись славетні – вілли і санаторії Ворохти, завжди згадую слова пісні Віктора Морозова “То було так давно”:
