Вулиця Богдана Хмельницького є однією з найстаріших вулиць Львова, яка відома ще з XI-XIII століття. До середини XX століття ця вулиця була головною транспортною артерією, що вела на північ з міста.
Протягом останніх років, через стан дорожнього покриття, частина вулиці практично втратила свою транспортну популярність. Зараз ця частина перебуває на реконструкції, тож маємо надію, що після закінчення ремонту вона знову почне частково виконувати свою історичну місію.
Вулиця бере початок від старої Краківської брами, яка розташовувалась на перетині сучасних вулиць Краківської і Лесі Українки, де розташувалась одна з найстаріших торговиць Львова. Звідти, через Підзамче і проходив шлях на Волинь.
Найстарішою будівлею вулиці є церква св. Миколая (вул. Б. Хмельницького, 28). Вона мурована з тесаних блоків білого вапняку не пізніше другої половини XIII ст. у традиціях давньої галицької архітектури. До наших днів церква дійшла після численних перебудов. Фрески головного фасаду виконав Петро Холодний-старший у 1924 році. Трохи далі чоловічий Василіянський монастир при церкві св. Онуфрія (вул. Б. Хмельницького, 36). Цей храм споруджено біля підніжжя Замкової гори, на місці дерев’яної церкви княжих часів. Церква кілька разів перебудовувалася. В ній є іконостас пензля Модеста Сосенка з 1908 року. У 1820 р. збудовано муровану, квадратну в плані, чотириярусну дзвіницю, під якою у ніші була фігура Св. Онуфрія.
Більша частина вулиці забудована дво- і триповерховими кам’яницями в яких мешкали купці.
Вартує уваги кам’яниця Шульців яка є яскравим прикладом елітного житлового будівництва в «австрійському» Львові. Була збудована як власне помешкання відомими архітекторами братами Шульцями, які вважаються основоположниками львівської сецесії. На фасаді зберіглася таблиця з відповідним написом польською мовою: «Ян і Кароль Шульц, архітектори і власники, збудували цей дім для власного вжитку у 1896 р.» Будинок виконаний у стилі неоренесенсу та прикрашений численними декоративними маньєристськими елементами.
У 1869 році на вулиці Жовківській (сучасна Б.Хмельницького) було відкрито станцію “Підзамче”, через яку простяглась колія до Бродів, а пізніше відгалуження до Тернополя-Підволочиська, яка з’єднала Австро-Угорську імперію з Царською Росією, та колію через Личаків і Винники на Підгайці. З розвитком залізниці цей район активно розвивається, з’являється велика кількість фабрик. Серед них: млин фірми «Д. Аксельбрад і син» (вул. Б. Хмельницького, 88), фабрика алкогольних виробів родини Бачевських (теперішній завод алмазних інструментів, вул. Б. Хмельницького, 116), фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Й. Корнік і син» (більш відома як “Фабрика повидла”, вул. Б. Хмельницького, 124).
Неподалік станції “Підзамче” розташована церква Св. Параскеви-П’ятниці (вул. Б. Хмельницького, 77), яка була закладена у ХІІІ ст. Храм перебудували у 1644 р. на кошти молдавського господаря Василя Лупула, який перебував на еміграції в Галичині. Чотиригранна вежа церкви з вікнами-бійницями мала оборонне значення. Раніше вона мала низьку круглу баню, яку під час реставрації за проектом Міхала Лужецького у 1908 р. замінили банею з сигнатуркою і чотирма вежечками. В інтер’єрі церкви зберігся старий іконостас роботи львівських майстрів з 1610-х рр. З боку вул. Гайдамацької серед дерев заховалася занедбана будівля колишньої плебанії, збудована наприкінці XIX ст.
Сьогодні вул. Б.Хмельницького переділена залізничною колією і не має наскрізного проїзду, а лише підземний перехід. Та так було не завжди: колись на цьому місці був залізничний переїзд і через нього, навіть, ходив кінний трамвай. Хоча за умовами тендеру конка і мала ходити попід міст, так як сьогодні, але через стислі терміни цього зроблено не було і 16 березня 1881 року трамвай почав ходити через переїзд, який був обладнаний великим шлагбаумом. Та після ліквідації кінного трамваю у 1908 році, його електричний брат був змушений їхати сучасним маршрутом. Сам переїзд спочатку закрили для руху транспорту, а у другій половині XX століття цю ділянку закрили й для проходу, збудувавши підземний перехід.
Поряд із “Фабрикою повидла” розташовувалась Жовківська рогатка, де збирали мито з купців які в’їжджали у місто. Біля рогатки була церква Св. Варвари, споруджена у 1668 р. Її закрили під час реформ Йосифа ІІ і розібрали у 1802 році. За колишньою рогаткою у 1957 р. під № 132 збудували середню школу № 7 за типовим проектом. Далі вулицею Б. Хмельницького до вулиці Липинського — садибна та малоповерхова забудова впереміш з промисловими та логістичними територіями. Ще наприкінці XIX ст. тут збудували нафтопереробний завод (тепер Львіський дослідний нафтомаслозавод, вул. Хмельницького, 207), до якого, а також до Нової міської різні, впоперек Волинського шляху (ще одна із назв вул. Б.Хмельницького) протягнули залізничну колію. Старих житлових будівель австрійського і польського періоду тут стає все менше, тож вони більше привертають увагу. Наприклад, двоповерхова кам’яниця під № 215, багато декорована у стилі декоративної сецесії, що зберегла на мережному металевому балконі шестикутну зірку. У 1960-х територію між вул. Грінченка, Б.Хмельницького та Мідною забудували панельними п’ятиповерхівками. У наступні десятиріччя з’явилося кілька масивів 9-поверхових будинків. Перший такий видовжений будинок на вул. Хмельницького, 267—269 місцеві мешканці назвали «Китайською стіною». Зі східного боку вул. Б.Хмельницького будувалися промислові підприємства.
Костянтин БАРАНЮК
Джерела: uk.wikipedia.org, lvivcenter.org, photo-lviv.in.ua.
