Прямо під Говерлою розташований німецький цвинтар часів першої світової війни. Недавно на Експлорер написав Eric Feinstein. Він займається дослідженнями загиблих у цій війні. Ерік попросив детальніше дослідити місце поховання. Бо хоч воно і знаходиться неподалік туристичного маршруту, але є ще мало вивченим. Що з цього вийшло читаємо нижче.
Хоча цвинтар і є відомим, але вся ця популярність чомусь закінчується художніми фотографіями надгробків. А як же прізвища загиблих, роки, обставини? Цю інформацію легко знайти не вдлося.
То ж кілька годин в дорозі і я під Говерлою. Знайти місце неважко, воно позначене на карті і до нього веде маркована стежка. Йдемо зеленим маршрутом через Говерляну і на межі лісу звертаємо на жовтий до Великої Козмєски.
Цвинтар цей знаходився глибоко в горах неподалік кордону тодішньої Польщі та Чехословаччини. 44 надгробки і великий красивий камінь по центру. Майже всі солдати загинули 30 серпня 1916 року. Німецьких солдатів було перепоховано в 1922 році, шість років після загибелі. Але головний камінь поставлено ще в 1917 року. І для його встановлення потрібно було цілу бригаду людей. Зате зроблено все добротно, простоїть ще зі сто років.
Нижче наводжу кілька світлин самого цвинтаря і надгробків. Кому цікаво по цьому лінку є фото всіх 44 надгробків.
Навколо цвинтаря видно шанці. Очевидно що тут проходила лінія оборони по хребту. В першу світову війну в Карпатах загинуло коло мільйона солдатів. Це в десятки разів більше ніж в АТО, в Афганістані і ще кількох сучасних війнах. Чому увіковічнили саме це поховання, а про решту забули? Що це були за битва, які її обставини?
Zommersteinhof провів ряд досліджень на цю тему. Дуже ймовірно що в трьох окремих могилах, де зараз поставили хрести, поховані вояки іудейського віросповідання.
«Цвинтар займає поверхню 260 кв.м. Територія поділена на шість полів. В центрі розташовано великий камінь , на передній стороні якого викуто напис: «SEINEN BIS IN DEN TOD GETREUEN HELDEN DAS II BATAJLLON PREUSS. RES. JNF. REG 22”. У вільному перекладі текст звучить так: “Своїм вірним аж до смерті героям. ІІ батальйон 22 резервного пруського полку піхоти».
Могили розташовані в регулярних рядах, в головах – похилені бетонні стели. На них викуто мальтійський хрест і добре чительні прізвища загиблих, їх службовий ранг і військову одиницю, а також дату смерті. Всього у 41 іменній і трьох спільних могилах поховано 60 жертв Першої світової війни. Всі вони загинули в трьох останніх днях серпня 1916 року, обороняючи виділений їм відрізок карпатського фронту від російської армії генерала Брусілова.
На трьох окремо розташованих могилах було встановлено хрести. Можливо, припускали, що це могили російських солдат. Однак це малоймовірно. По-перше, росіян – як вояків атакуючої сторони – повинно було загинути набагато більше, ніж австро-угорців, по-друге, на інших цвинтарях можна побачити, що російських солдат ховали разом з солдатами австро-угорської армії (як приклад, цвинтар на Торунському перевалі або в Глинсько Жовківського району).
Існує припущення, що в цих трьох могилах поховані солдати іудейського віросповідання. При організації воєнних цвинтарів дотримувались “принципу непоховання” солдатів-іудеїв разом солдатами-християнами. Тому католиків, православних і протестантів ховали на одному цвинтарі, то для іудеїв завжди створювались окремі поля, при цьому з повною повагою для їх жертовності.
Цей цвинтар є хорошим прикладом як потрібно поводитися з полеглими в боях. На жаль далеко не всі подібні поховання в такому ж доглянутому стані. А деякі взагалі ще навіть не знайдені. Якщо у Вас є інформація про такі місця – пишіть будь ласка нам в коментарях. Виїдемо, дослідимо та опишемо.
Андрій РИШТУН і ZOMMERSTEINHOF
www.Explorer.Lviv.Ua
Автор запитує що це за битва. – Ці солдати, це очевидно жертви Брусилівського прориву, який відбувався в той час.
Хлопці загинули, захищаючи нас від російської зарази. Тоді вистояли, в другій війні не змогли…
Найстрашніше в цій статті – це інформація про те, що навіть туди на освячення пропхався русскій поп, а наших, греко-католицьких єрархів не було. Так, ніби ці хлопці не нас захищали від тої навали. Встид.