Про те, що нині актуальне, що болить і перебуває в центрі свідомості тих, хто вболіває за нашу країну говорили 30 березня 2017 року в Львівському музеї історії релігії. Тут відбулося два заходи, акцентовані на темі боротьби за право бути вільними, відваги, героїзму, та жертовності.
Американський фотограф українського походження Йосип Сивенький презентував свою документальну фотовиставку „Рани“, над якою працював від початку російської агресії проти України. Свої роботи автор демонструє не лише у формі експозицій, із якими планує об’їздити нашу країну та показати масштаби проблеми в різних куточках світу, а й на сайті rany.com.ua (доступний українською та англійською мовами). Тут він публікує світлини та інтерв’ю з воїнами й активістами Революції Гідності. Розмови з героями підготували студентки магістерської програми Могилянської школи журналістики при НаУКМА Катерина Юдіна та Марія Дачковська.
Свій проект Йосип Сивенький націлив на те, щоб показати масштабність проблеми реінтеграції поранених солдатів, які страждають від нестерпного фізичного болю, втратили руки чи ноги, обгоріли, мають посттравматичний стресовий розлад, або стали залежними від знеболюючих препаратів. Всіх їх об’єднує сильний фізичний чи емоційний біль та виклик — адаптуватися до нового життя після поранення. Щоб допомогти їм навчитися жити заново, необхідні довготермінові програми медичного обслуговування, соціальна, психологічна підтримка, створення можливосте для освоєння нових професій та працевлаштування, розвиток інфраструктури для людей з інвалідністю у різних сферах.
— Мій проект —інформаційний. В Україні є проблеми з інфраструктурою для людей з інвалідністю. Звісно, проект їх не вирішить за мить, але змусить задумаються над цим. Люди повинні зрозуміти, що це проблема не лише сходу чи тих, хто опинився в цій ситуації, а всієї країни, кожного міста чи села, — наголосив автор проекту Йосип Сивенький.
Про долі людей у війні на Східній Україні, її сприйняття в світі говорила також відома польська журналістка українського походження із громадського телеканалу TVР Марія Степан, яка була в епіцентрі подій Революції Гідності та бойових дій на Донбасі. Вона представила книгу репортажів „Людина це людина, а смерть це смерть“ („Człowiek to człowiek, a śmierć to śmierć“), що вийшла друком у лютому минулого року й стала зверненням до світової спільноти — пам’ятати про країну, де щоденно тривають бої, гинуть люди. Адже ця війна ближче, ніж думає Європа.
— Поштовхом до написання цієї книги стала ситуація, коли Європа масштабно вшановувала жертв терористичної атаки в Франції, але коли лише кілька днів після цього в Україні під Волновахою російські терористи підірвали автобус із жінками та дітьми, до Києва ніхто не приїхав, не було маршу проти війни. Я тоді подумала: смерть була і там, кількість жертв практично однакова, але сприйняття чомусь різне. А те, що в Україні на війні щодня гинуть люди сприймається лише як статистика — без жодного враження, — наголосила Марія Степан. — За час перебування в Україні — і на Майдані, і на Сході, я зустрічала дуже багато людей на своїй дорозі. Новинарні сюжети на телебаченні короткі та, щоб зробити їх, треба працювати день-два і часто люди мені розказували ціле своє життя. Минав час і я розуміла, що мушу це написати, бо винна тим людям пам’ять. Я показую історії людей, такі як вони є. Як Йосип Сивеньки на своїх фотографіях розкриває людські долі для нас усіх, так я хочу показати, зокрема полякам, війну, щоб вони її зрозуміли і пам’ятали, що це поруч.
Наталія ПАВЛИШИН
