Зовсім недавно Віктор Винник і Мері презентували широкій публіці кліп на пісню “Осінь”, який був створений у співпраці з кліпмейкером Владом Разіховським і співачкою Івою Холодовою.
Журналісту Фотографій старого Львова вділося зустрітися з Віктором і розпитати в нього про цю роботу і про творчі плани на майбутнє.
– Чому осінь?
– Справа в тому, що якщо ми говоримо про пісню на яку будо нещодавно відзнято відео і яка фігурує під назвою «Осінь», то , насправді пісня так не називалася і в ній зовсім не йдеться про осінь. Осінь там лише як настрій. Насправді пісня називалася «Я тобі» і була написана багато років тому для співачки, для дівчини. Але з різних причин, я уже не пам’ятаю яких, вона не захотіла її співати.
Ця пісня в демоверсії в моєму виконанні під гітару потрапила до інтернету, у тоді популярні ресурси, в кінці нульових. Що цікаво за переглядами вона була нарівні топових композицій групи «Мері»: «Меридіани», «Ромео».
Зрозуміти публіку важко, я думаю навіть неможливо, і чи треба це робити? І там вона фігурувала під назвою «Осінь» все ж таки. Не так як я її придумав «Я тобі», а «Осінь». І коли, через багато років, фактично минулого року, я її дістав з шухляди та вирішив записати, я не став сперечатися з думкою публіки. Я знаю точно, що якщо люди назвали «осінь», то як ти її не назви, вона все одно буде «Осінь». Тому пісня вийшла під назвою «Осінь». Слово може й банальне, бо таких пісень є сотні, але я вирішив нічого не змінювати. «Осінь» так «Осінь».
– Ваша партнерка. Дружина режисера знімається з вами в кліпі. Дуже багато я чув різних підтекстів стосовно цього.
Над цією зйомкою ми працювали разом з Владом Разіховським. Це уже п’ята наша спільна робота за останні три роки. З ним дуже зручно працювати. Він креативний, разом з тим з ним можна знайти компроміс. Тому що є люди талановиті, але важкі. Наприклад, такі як я. А він знаходить слова для переконання і в результаті часто він виявляється правий. Це однозначно фахівець,який зняв уже сотні відеоробіт.
Іва Холодова прекрасна співачка, вона ж дружина Разіховського також не вперше знімається в кліпах . Це артистична шоу-бізнесова сім’я. Люди чудово розуміють, що це робота, а хто там якось навколо цього веде обговорення, то це не важливо. Я вважаю, що Іва прекрасно справилася з своїм завданням, тому що була ідея брати місцеву дівчину – португалку. Був навіть попередній кастинг, але я тепер розумію, що добре, що ми так не зробили. Хоча з одного боку, можливо вона була б природнішою в натурі своєї Батьківщини. Але з іншого боку, можливо їй було б важче пояснити, яка її роль в тому всьому. Тому ми спрацювались з Івою і я абсолютно задоволений.
– Як зараз живе мистецьким, творчим, музичним життям «Мері»?
– Я часто чую це запитання, але розумію,що не маю на нього якоїсь відповіді, тому що ловлю себе на думці,що за останні десять років, а вже й більше, як ми фігуруємо не в андеграунді, а десь на верху. Нічого не змінюється. Життя в нас доволі триєдине і замкнуте. Я пишу пісні, потім я записую пісні, потім я виконую пісні. І так по колу. Єдине,що це супроводжується гастрольним життям, яке важке, але цікаве. Тому завдяки музиці, в осанні роки я побував в багатьох країнах: США, Великобританія, Європа. Можливо б побував там і як турист, якщо б не займався музикою, але, як казав Джон Ленон: «Музика відкрила мені світ».
– Не можу оминути запитання стосовно Вашої волонтерської діяльності.
– Слово «волонтер» вперше я почув колись давно на якихось концертах. Там набирали дівчаток, дітей волонтерами. Тих, хто працюють за футболку з логотипом. А потім до нас прийшла війна і слово «волонтер» набуло іншого змісту, що це той же солдат, але який працює як на передовій, так і в тилу.
Я не знаю чи можу назвати себе волонтером,бо я знаю людей, котрі за ці роки провернули таку масу корисних, позитивних справ, зроблених безкорисно. Знаю чим вони ризикували, що вони втратили, зокрема життя та здоров’я, щоб з часом почути образливі слова: «Та і без вас би все нормально розрулилося». Тому не знаю чи я можу назвати себе волонтером. Але я переконаний,що чим би ти не займався, творчою чи нетворчою професією, ти живеш в цій країні і якщо ти себе з нею асоціюєш, то якщо у неї проблема – це як організм і як приходить хвороба та точить якийсь орган, то погано всьому організму. Так само у випадку людини, особистості і країни . Тому мене це болить і мене завжди дивувало, коли кажуть, що треба абстрагуватися, бо ми люди мистецтва і це шоу-бізнес.
Зараз поїздки на Східний фронт, як я його називаю, , відбуваються рідко. В зв’язку з тим, що робиться зараз ніхто б не подумав у 2015-2016 рр. що в 2019 буде таке як сталося. І що там далі за горизонтом також важко спрогнозувати. Тим не менше я вдячний справжнім волонтерам, до яких я ще себе не відношу, з їхню роботу. Я знаю,що коли постане потреба, що ці люди, не дивлячись ні на що, відкладуть свої образи і амбіції і знову почнуть актиніше включатися в цю роботу.
– З яким містом в Україні Ви себе асоціюєте?
– Я себе асоціюю з своїм селом і чим далі, тим більше. Тому що з віком ти стаєш сентиментальнішим. Я народився в карпатському селі і вважаю, що мені пощастило, тому що я бачив як сходить сонце над горами , як літає під хмарами яструб, чув як шумлять гірські потоки, вітер в смереках. Це може пафосно прозвучить, але це моє імені дуже пощастило.
Я не хочу асоціювати себе з містом, я хоч асоціювати себе з країною. По настрою, то ми зараз у Львові і тут мені хочеться йти стрункіше, все цьому сприяє.
Мені подобається у Львові район Старого ринку. Це ніби річка Стікс. Ти її пересікаєш і зникаєш ум туристичного центру. Я знаю, що так чи інакше він буде скоро окупований,бо туристичний центр розростається та поглинає нові райони, але там ще зберігся фрагмент того Львова, який я знав ще 90-х, коли Львів ще не був меккою туризму.
Те що сталося зі Львовом дало як позитивні так і негативні результати. Як би не було сумно, але я бачу, що Львів все менше та менше належить львів’янам. А місто, як і будь-яка річ має мати господаря .
– Традиційне питання – творчі плани
– Зараз у нас уже готовий п’ятий, ювілейний альбом. Навіть є назва і вже всі пісні. Це дуже роздутий альбом, він налічує п’ятнадцять треків, а для 2019 року – це два повноцінні альбоми.
Видавати його змісту немає,бо альобомотворення це уже в минулому. Ми повернулися в епоху синглів, з чого і починалася музика. Люди купують не весь альбом, а вибирають треки, які їх цікавлять.
Але будучи ретроградом і віддавши шану минулому я думаю, що цей альбом вийде в обмеженій кількості , навіть на CD. Це будуть такі ретро-візитівки.
– У вашій пісні після осені має прийти весна , якою вона буде для Вас?
– Ми завжди чекаємо весни, але я не хотів би перескакувати через зиму. Зима для мене улюблений період ще з дитинства. Це чарівна казка пов’язана з Різдвом в великій родині. Плюс я дуже люблю гірські лижі і чекаю снігу.
А весна – це буде нова сторінка. Ми її завжди чекаємо. Цікаво, що вона нам принесе. Яка вона буде для нас всіх, в тій ситуації,що ми опинилися – не знаю. А поки пишуться нові пісні, життя триває, все ок.
– Що б Ви хотіли побажати вашим глядачам?
– Побажання триматися. Триматися у цьому всьому абсурді, в якому ми опинилися. Зберегти здоровий глузд, тверезий розум. Старатися максимально перевіряти інформацію. Тому що нічого не змінилося за дві тисячі років і нічого не змінилося за сімдесят років. Зараз також інфопростір пробує нас використати. Тому простіше коли є незалежні джерела інформації, які можна аналізувати. Треба бути пильними. Ми відповідальні за цей шматок землі, на якому ми живемо. І це не просто шмат землі – це наша країна Тут могили наших предків і я б дуже хотів, щоб тут жили наші діти і вони говорили нашою мовою. Жили під нашими знаменами і розуміли, що є така земля – Україна.
Також бережіть здоров’я, рідних та близьких. Не сваріться за дрібницями і будьте щасливі максимально як тільки можливо, бо «потім» просто не буде.
Подаємо повний відеоматеріал розмови з вкрапленнями кліпу “Осінь”. Використання кліпу і публікація відео узгоджені з Віктором Винником. Бажаємо приємного перегляду.
Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ